Російсько-шведська війна 1808–1809 (Фінляндська війна), у шведській історіографії називається Фінською (фін. Suomen sota, швед. Finska kriget, рос. Русско-финская война) — війна між Росією у союзі з Данією, який підтримала Франція, проти Швеції та Англії з метою встановлення цілковитого контролю над Фінською та Ботнічною затоками, а також посилення безпеки Петербурга[1]. Стала останньою з серії російсько-шведських війн.
Російсько-шведська війнаРосійсько-шведські війни, Наполеонівські війни
Дата:9(21) лютого 1808 – 5(17) вересня 1809 рокуМісце:Фінляндія, Скандинавський півострівРезультат:Перемога Російської імперіїСторони Російська імперія
 Французька імперія
 Данія-Норвегія
 Велике князівство Фінляндське
 Швеція
 Британська імперія
 Велике герцогство Фінляндське
Командувачі Олексій Аракчеєв
 Федір Буксгевден
 Петро Багратіон
 Богдан Кноррінг
 Михайло Барклай-де-Толлі
 Моріц Клінгспор
 Карл Юхан Адлеркрейц
 Георг Карл фон ДебельнВійськові сили~24 000~13 000 фінських солдат; ~8000 шведських солдат. Разом ~21 000 осібВтратибл. 6 000бл. 7 000
Війна закінчилась поразкою шведської армії, російські війська зайняли Південну Фінляндію та Аландські острови. Швеція була змушена підписати Фредріксгамнського мирного договору, відповідно до якого Фінляндія перейшла від Швеції до Росії, увійшовши до складу імперії як Велике князівство Фінляндське
Ф. Э. Дзержинский, инициатор и руководитель террора, определял понятие «красный террор» как «устрашение, аресты и уничтожение врагов революции по принципу их классовой принадлежности»
Бе́лый терро́р» в Росси́и — совокупность крайних форм репрессивной политики антибольшевистских сил во время Гражданской войны (1917—1922), включающих принятие органами власти репрессивных актов и их практическую реализацию в виде радикальных мер, направленных против представителей советской власти, большевиков и сочувствующих им сил.
