Реме́сленник — лицо (мастер или подмастерье), обладающее определёнными навыками (ремеслом), производящее на продажу и на заказ изделия ручной работы — конечные продукты труда, созданные кустарным с применением собственных средств производства, в том числе относящихся к изделиям народных промыслов. В средние века ремесленники составляли основу городского населения, большинство из них являлись членами цехов (см.Ремесленники (сословие)).
В переносном смысле, ремесленник (в отличие от художника, творца) — тот, кто работает без творческой инициативы, вдохновения, шаблонно. Подобное противопоставление является современным, поскольку в древности ремесло иискусство не противопоставлялись друг другу. А о том,как его день его не знаю(
Замок — це укріплена будівля, яка поєднує житлові та оборонні споруди, зазвичай оточене високим кам’яним муром із кількома вежами. Найважливішою частиною замку була головна башта, де під час облоги ховалися його мешканці. Звідти, підземними ходами, можна було дістатись у безпечне місце — наприклад, у сусідній ліс. Повністю замок охороняла фортеця — укріплений пункт із міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначена для тривалої кругової оборони. Усередині замку переважно були житло власника, оселі робітників, а також млин, конюшні, майстерні ремісників, колодці тощо. На його території могли розташовуватися й палаци — парадні будівлі зі своєрідною архітектурою та особливим призначенням. Саме тут завжди проводили урочисті святкування, а згодом і спортивні змагання. Але палац міг бути і «самостійною» будівлею, не частиною замкового комплексу. Палацом вважається велика парадна будівля, де жили правителі держави, воєначальники, знатні й заможні люди. Пізніше палацами стали називати найважливіші громадські будівлі.
Будувалася ще на залишках грецького міста Тіра, яке проіснувало лише до IV століття через постійні напади завойовників. Яких лиш часів не бачила ця фортеця: і Київську Русь! І правління Угорського королівства, і пізніше — Галицько-Волинського князівства. Її власниками були то литовці, то молдавани, то татари, й навіть генуезців історія сюди вписала. Фортеця свого часу контролювала весь Дністровський лиман. Більше тижня її не могли здолати татари, а козакам і полякам вона так і не піддалася. Кажуть, що тут колись бував і сам римський поет Овідій, автор знаменитих «Метаморфоз» і «Науки про кохання». Основні елементи фортеці були закінчені до 1440‑х років. У фортеці налічувалося 34 башти. Висота деяких із них сягала 20 метрів. Ззовні твердиню обнесли глибоким ровом, стіни якого виклали каменем. Будували фортецю з білого вапняку, розчином для якого служили яйця, товчений мармур, вугілля та кремній. Також до складу будівельних матеріалів входило яке дозволяло підтримувати нормальний гідротермічний баланс у стінах. 1440 року було завершено будівництво сегменту, який не був ні муром фортеці, ні її баштою. Цей сегмент зберігся. Він виступає за мури фортеці й майже впритул підступає до лиману. В стіну цієї будівлі вмуровано 10 кам’яних ядер, які закладались у мур як своєрідний оберіг. Це так званий тетраксис — фігура з 10 точок, які формують 9 правильних рівних трикутників. Дехто вважає цю фігуру магічною. Її використовували у своїх обрядах друїди. Свого часу вона стала одним із символів масонської ложі. Це підтверджує думку багатьох істориків про те, що Білгород-Дністровську фортецю будували масони і незрозумілий сегмент було зведено спеціально для розміщення на ньому тетраксису.
Объяснение:
