Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.
Буддизм — это в первую очередь философское учение, цель которого — направить человека на поиск истины, выхода из сансары, осознание и видение вещей такими, какими они являются (это один из ключевых аспектов буддизма). Также в буддизме нет понятия бога, т. е. это атеизм, но в смысле «не-теизма», поэтому если и относить буддизм к религиям, то это нетеистическая религия, также как и джайнизм.
Ещё одно понятие, которое свидетельствует в пользу буддизма как философской школы, — это отсутствие каких-либо попыток «связать» человека и Абсолют, в то время как само понятие религии ('связывание') и есть попытка «связать» человека с Богом.
Если говорить о буддизме кратко и понятно, то его можно было бы охарактеризовать двумя словами — «оглушительная тишина», — потому что понятие шуньяты, или пустоты, является основополагающим для всех школ и ответвлений буддизма.
Нам известно то, что, во-первых, за всё время существования буддизма как философской школы сформировалось множество его ветвей, самыми крупными из которых считаются буддизм «большой колесницы» (Махаяна) и «малой колесницы» (Хинаяна), а также буддизм «алмазного пути» (Ваджраяна). Также большое значение приобрёл дзен-буддизм и учение адвайты. Тибетский буддизм гораздо больше отличается от основных ветвей, чем другие школы, и некоторые считают именно его единственно верным путём.
