Столітня війна (1337—1453) — тривалий військово-політичний конфлікт між Королівством Англія і Королівством Франція, причиною якого стало прагнення Англії повернути ті території на континенті, що раніше належали англійським королям. Крім того, англійські королі були пов'язані сімейними узами з французькою династією Капетингів, унаслідок чого висували претензії на французький престол. У свою чергу Королівство Франція прагнуло витіснити англійців з Аквітанії (яка була закріплена за ними Паризьким договором 1259 року). Обидві держави бажали володіти Фландрією. Попри початкові успіхи, Королівство Англії зазнало поразки у війні, через що на континенті у нього збереглося лише одне володіння — порт Кале, який воно утримувало до 1559 року.
Війна тривала 116 років (з перервами). Столітня війна була низкою різних конфліктів: перший (Едвардіанська війна) тривав у 1337–1360, другий (Каролінська війна) — в 1369—1389, третій (Ланкастерська війна) — в 1415—1429, четвертий — в 1429—1453. Термін «Столітня війна» — назва, яка узагальнює всі ці конфлікти — з'явився пізніше
Объяснение:
Генеральные штаты выделились из Королевского совета, в особых случаях заседавшего в расширенном составе, с участием представителей трёх сословий - духовенства, дворянства и городов (т. н. третьего сословия). Точная дата выделения генеральных штатов из Королевского совета неизвестна. Принято считать, что впервые они были созваны в 1302 году в разгар борьбы королевской власти за самостоятельность от папского престола в светских делах.
В последующем созывались в тех случаях, когда король нуждался в предварительном одобрении важных решений, затрагивавших общегосударственные интересы (предоставление финансовых субсидий, введение новых налогов, расходы на ведение войны и комплектование армии и т. д.). Отсюда нерегулярность их созыва - в 1302, 1308, 1312, 1317, 1355 годах и др.
