Позднейшим летописям Шлецер не придавал значения, так как по его словам Иван Грозный заставил молчать всех писателей временников. Но они влачили еще свое существование пока не явилась на свет тайная канцелярия. Хотя временники, говорит он, следуя Татищеву, начали очевидно упадать при царе Иване Васильевиче Грозном, но царь Алексей Михайлович отбил охоту к летописанию, учреждением тайной канцелярии, этой политической инквизиции, столь же бесчеловечной, как и бывший вестфальский тайный суд или испанская тайная инквизиция.
Однако уже Карамзин выступил против этого мнения в статье «О тайной канцелярии» (1803 г.), в которой доказывает, что тайная канцелярия в то время значила: «домашняя», «приватная канцелярия». Н.И. Надеждин выражается: «В XVII веке летописи вдруг прекратились. Даже Степенная книга перестала продолжаться. Сказанный период времени кончается сам собою. Как будто чувствуется близкий рассвет новой эры, древнее предсказание смолкло».
Другие думают, что официальное значение разрядных книг убило летопись. Вернее, что упадок летописного дела в XVII веке тесно связан с ходом политической жизни и образованностью древней Руси. С того времени, замечает А.Ф. Бычков, как Москва стала во главе русской государственной жизни, когда ее интересы поглотили частные интересы удельных княжеств, терявших одно за другим свою самостоятельность, ведение отдельных местных временников уже не имело достаточного основания, и поэтому они постепенно прекращаются и сливаются с рассказом о судьбе Московского государства. С этого же времени летопись, отражавшая до сих пор личный и почти совершенно независимый взгляд летописателя на события и деятелей, принимает под пером московских ее составителей официальный характер, становится документом, получившим юридическое значение в общественной жизни, на что мы имеем прямые указания в самих летописных сборниках, и в других актах...
Заключительным словом летописной у нас деятельности являются сборники, возникшие в начале XVI столетия. В них отражается и официальный характер московской летописи, менее местных правдивой и нелицеприятной, и стремление составителей внести в свои произведения как можно больше сведений, часто вовсе не имеющих отношения к историческим событиям, и желание придать рассказу литературную отделку, и, наконец, что важнее всего, дух времени. Представителя таких сборников мы имеем в Никоновской летописи. Составитель этой летописи, при всей своей добросовестности, не смог сохранить отличительного характера бывших у него источников и изменил в них весьма многое, казавшееся ему непонятным, потому что смотрел на внутреннее обустройство и обиходную жизнь Новгорода, Киева и других княжеств взглядом москвича. В первой половине XVII века летописи, в строгом смысле этого слова, прекращаются: летопись, в той форме, в какой мы и находим в позднейших летописных сборниках, уже отжила свое время.
Это самые известные памятки их обычно на зно сдают,картины в конце.
1. Браслет із меандровим орнаментом. Мізинська стоянка
2. Кераміка трипільської культури. Орнаментована кераміка
3. Золота пектораль з кургану Товста могила. IV cт. до н. е
4. Золотий гребінь з кургану Солоха. Кінець V — початок IV ст. до н.е
5. Херсонес Таврійський
6. Збруцький ідол
7. Софійський собор у Києві. Перша половина XI ст.
Преображенський собор в Чернігові. 1036
9. Успенський собор Києво-Печерської лаври. 1073-1078
10.Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в Києві. 1108-1113
11. П’ятницька церква в Чернігові. Кінець XII — початок XIII ст
12. Вишгородська ікона Богородиці
13. Свенська ікона Богородиці з Антонієм і Феодосієм Печерськими
14. Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в Києві. Перша половина XI ст
15. Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056-1057
16. Родина князя Святослава Ярославича. Мініатюра з «Ізборника». 1073
17. Успенський собор у Володимирі. 1160. Сучасний вигляд
18. Церква святого Пантелеймона поблизу Галича. Кінець XII ст
19. Холмська ікона Богородиці. XII ст
20. Дорогобузька ікона Богородиці
21. Костел святого Варфоломія в Дрогобичі
22. Верхній замок у Луцьку. Друга половина XIV ст. — XV ст
23. Кам’янець-Подільська фортеця. XIV -XVI ст
24. Хотинська фортеця. XIII-XVI ст
25. Покровська церква-фортеця в с. Сутківцях. 1476
26. Замок Паланок (Мукачівський замок). XIV-XVII ст
27. Генуезька фортеця у Судаку. 1371-1469
28. Вірменський собор у Львові. 1363
29. Ханський-палацу-Бахчисараї.-1532-1764
30. Ікона святого Юрія Змієборця із с.Станилі поблизу м.Дрогобич
31. Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях
32. Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі. 1502
33. Ікона «Успіння Богородиці». 1547. О. Горошковим
34. Острозький замок. Кругла (Нова) вежа. Кінець XVI ст
35. Мініатюри Пересопницького Євангелія. 1556-1561
36. Євангеліст Лука. Гравюра з львівського «Апостола» 1574
37. Замок у Підгірцях (Львівська обл.). 1635-1640
38. Ансамбль Кафедрального костелу у Львові каплиця Боїмів
39. Ансамбль площі Ринок у Львові Чорна Кам’яниця. Кінець XVI ст
40. Ансамбль площі Ринок у Львові будинок Корнякта. 1580 р
41. Ансамбль Успенської церкви у Львові церква Успіння
42. Ансамбль Успенської церкви у Львові вежа Корнякта
43. Ансамбль Успенської церкви у Львові каплиця Трьох Святителів
44. Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного»
45. Портрет князя Криштофа Збаразького. Після 1622
46. Ікона «Покров Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). Перша половина XVIII ст
47. Портрет Богдана Хмельницького В. Гондіуса. Середина XVII ст
48. Іллінська церква в Суботові
49. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові
50. Покровський собор у Харкові
51. Оборонна синагога в Жовкві. 1692-1698
52. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». 1706. І. Мигура
53. Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський. Й.Кондзелевич
54. Георгіївська церква Видубицького
монастиря в Києві. 1696-1701
55. Преображенська церква у Великих Сорочинцях
56. Ратуша в Бучачі. 1751
57. Палац Кирила Розумовського в Батурині. 1799-1803.
58. Собор святого Юра у Львові. 1746-1762
59. Андріївська церква у Києві. 1747-1757
60. Покровська церква в Києві. 1766
61. Троїцький собор у Новомосковську. 1773-1778. Майстер Я. Погребняк
62. «Дівчина з Поділля». В. Тропінін
63. Скульптурна група святого Юрія змієборця на фасаді собору святого Юра у Львові. Скульптор І. Пінзель
64.«Автопортрет» Т. Шевченко (1840)
65.Т.Шевченко «Катерина» 1842
66.Т. Шевченко офорти з серії «Живописна Україна»
67.Картина «Садиба Г. Тарновського в Качанівці» В. Штернберг. 1837
