У другій половині XIX ст. російський царизм проводив політику національного гноблення українського народу.
1863 рік - міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав Валуєвський циркуляр про заборону друкування українською мовою релігійних і шкільних видань.
1876 рік - імператор Олександр II видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й ввезення в Україну будь-яких українських книг, пісень, п'єс, використання української мови в початкових школах, державних установах і судах.
Однак царські заборони не могли зупинити національно-визвольної боротьби.
Національний-визвольний рух на українських землях у другій половині XIX ст.
Російський - ліквідація самодаржавства і кріпосного права шляхом державного перевороту ("Ходіння в народ", "Чигиринська змова").
Український - поступовий перехід від культурно-просвітницької діяльності до політичної (Громадівський рух, створення організації "Братство тарасівців").
Польський - відновлення державної незалежності Польщі (Польське антиросійське національно-визвольне повстання на Правобережній Україні).
Відповідь:
Акбар був видатним державним діячем,допитливою,хоч і неграмотною людиною,мав прекрасну пам'ять,був сміливим та здібним воєначальником.Акбар не вмів писати і читати,проте любив,щоб йому книги читали вголос.За його наказом багато книг із санскриту було перекладено перською мовою.Акбар був переданий епітету «Великий» через його низку досягнень, включаючи переможні військові звитяги,кардинальні суспільні та світські реформи,які укріпили династію моголів на індійському субконтиненті і розширили їх володіння.
Пояснення:
