Стаття висвітлює прикордонну політику Римської імперії в Карпато-Дунайському
регіоні та розкриває причини і характер змін у середині ІІ-ІІІ ст. Вони полягали в тому, що римський уряд
з метою послабити натиск одних племен приймав у межі своєї імперії інші етноси, а тому був змушений
зважати на їх існування. Це і спричиняло поступовий перехід до захисної тактики, якій відповідала нова
система прикордонної оборони. Дослідження показує взаємозв’язок між внутрішнім становищем Римської
імперії та міжнародною обстановкою й розвитком подій на захоплених територіях.
Объяснение:
На початок ХХ ст. в Галичині проживало біля 3 млн. українців, або 63,09% всього населення краю, поляків – 32,7% і 3,7% німців. На Буковині на 1900р. проживало 305,1 тис. українців, що складало 41% від загальної кількості населення краю. На Закарпатті проживало 400,3 тис. українців. Основними рисами промислового розвитку у Західній Україні були штучні гальмівні процеси збоку метрополії. У краї переважав кустарно-ремісничий характер виробництва. У Західній Україні були великі запаси таких корисних копалин, як нафта, сіль, озокерит та ін. Незважаючи на це, її економіка розвивалась дуже повільно, оскільки Австрія перетворила ці землі на свої внутрішні колонії – на ринок збуту товарів австрійської промисловості, джерело отримання сировини й дешевої робочої сили. Основними галузями промисловості Галичини були: нафтова, соляна, лісорубна.
