ответ:Дві найбільш виснажливі війни 18 століття, у яких брали участь козаки —1768–1774 та 1787–1791 pp. У планах підготовки до війни Росія значне місце відводила саме Україні.
Приводом до війни 1768–1774 pp. стало те, що один із правобережних гайдамацьких загонів перейшов турецький кордон. Туреччина, посилаючись на те, що до цього були долучені російські піддані, висунули вимоги до Росії – вивести свої війська з Правобережжя.
У відповідь на відмову 14 жовтня 1768 р. була оголошена війна Росії. Успіх був за Росією.Від самого початку й до кінця війни 1768–1774 pp. у ній активну участь взяло козацтво України. До складу Росії відійшло Північне Приазов'я, Крим. Війна закінчилась Кючук-Кайнарджійським договором.
Друга ж війна була спричинена прагненням Туреччини анулювати умови Кючук-Кайнарджійського договору і повернути Крим. Козацька флотилія разом із російським флотом вела успішні морські бої з турецьким флотом. Туреччина знову отримала поразку, війна закінчилась Ясським миром.
Казахско-джунгарские войны начались в XVII веке. Джунгарские ханы хотели расширить территорию за счет казахских земель. Сначала их походы носили сравнительно редкий характер. Однако к началу XVIII столетия, когда на джунгарский престол взошел Цэван-Рабдан, ситуация обострилась. Ойраты (джунгары) начали набирать силу, рос их политический вес и военная мощь. Это беспокоило даже Российскую империю, у которой в регионе были свои интересы. К 1720-м годам нападения джунгарских войск участились, стали более масштабными и кровопролитными. С 1710-го неприятель совершил пять походов, постепенно оккупируя все новые территории. К 1717 году под пятой захватчиков оказалась часть Жетысу и территории Центрального Казахстана близ реки Сарысу. Цель кровожадного правителя была ясна — захватить и подчинить Казахское ханство своей власти. Казахские воины не могли дать достойный отпор. Основная причина — распри среди ханов и султанов, которые возникли и не прекращались после смерти Есим-хана в 1628 году. Кроме того, казахи уступали джунгарам в военном отношении. На вооружении калмыков стояла фитильная артиллерия и ружья, тогда как казахские войска были вооружены лишь луками, копьями, саблями, секирами, также было небольшое количество огнестрельного оружия. Помимо этого, число джунгарских воинов значительно превосходило казахские силы.
