У наш час робота фермера недооцінена, але важлива, на фермерах тримається країна, її імідж, її економіка. Заняття рослинництвом дуже ризикована справа, і погодні умови останніми роками це показали. Є багато ризиків, але щоб прогодувати населення країни комусь потрібно ризикувати.
Випадково в одній із соціальних мереж натрапила на конкурс фермерів, і відразу виникла думка, взяти участь, не з метою подарунка, а з метою розповісти про великий людини, про фермера з величезним досвідом.
Мій батько і моя мати родом з Житомирської області, Новоград-Волинського району, село Орепи, і з Богом забутого зараз, села Тернівка. У селі Тернівка, в якому жила мама, школа була восьмирічка, тому старші класи доучувалися в сусідньому селі Орепи. Так і познайомилися і утворили сім’ю. Після школи багато однокласників розлетілися не тільки по Україні, а й по світу – хто в Росію, хто в Америку.
Мої батьки поїхали жити в Дніпро. У селі залишилися жити тільки одиниці, і один з них, однокласник мого батька і кращи фермир села. Так як пишу від себе, зі своїх , а не від першої особи, точно не знаю, коли він почав свою діяльність на фермерському господарстві, але зараз, коли приїжджаючи в гості, тільки і чую похвалу на його адресу за величезну роботу, яку він робить для села, за робочі місця.
Объяснение:
ВИДУМАНА РОЗПОВІДЬ❗❗❗
ответ
3,0/5
3
tm102809
хорошист
988 пользователей, получивших
Родился 15 февраля 1915 года в Баянаульском районе Павлодарской области. Окончил в 1937 году Воронежский педагогический институт. Научный сотрудник, директор Научно-исследовательского института педагогики при Наркомпросе (1937—1945), старший научный сотрудник, заместитель директора Института истории, археологии и этнографии АН КазССР (1945—1947), заведующий кафедрой Казахского государственного университета (1947—1966).
В 1951 году был арестован по обвинению в «буржуазном национализме» за работу «Казахстан в 20-40-е годы XIX в.». В ней, в частности восстание, поднятое против российских властей казахским ханом Кенесары Касымовым, было названо «национально-освободительным движением казахского народа», а не «феодально-монархическим». За это историки Евгений Тарле, Яковлев, Семён Бушуев охарактеризовали данную работу как «написанную против русских, восхваляющую национальное восстание против России»[1]. В декабре 1952 года Ермухан Бекмаханов был признан виновным и приговорён к 25 годам тюремного заключения. После смерти Сталина коллегам удалось добиться освобождения Бекмаханова, это произошло в феврале 1954 года. После освобождения был реабилитирован[1].
Исследователь проблем социально-экономической и политической истории Казахстана XIX — начала XX вв., революционного движения в крае в период первой русской революции.
Автор работ по этнографии, истории, литературе, правовым наукам, атеизму, истории культуры и искусства казахов, учебников и учебных пособий по истории Казахстана для средней школы. Награждён орденом и медалями СССР.
Скончался в 1966 году в г. Алма-Ате Казахской ССР.
