У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині в поміщицьких маєтках за тогочасною модою з’являлося чимало театрів, де грали актори-кріпаки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та селі Качанівка на Чернігівщині в поміщика Г. Тарновського. До його маєтку на театральні вистави приїздили М. Гоголь, М. Маркевич, М. Максимович та інші. Потім поява аматорських театрів. Гуртки акторів-аматорів існували в гімназіях та вищих навчальних закладах. Відомі аматорські трупи працювали в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах. Одночасно зі становленням професійного театру з’являлися нові українські актори. На думку більшості сучасників, найкращими з них були Михайло Щепкін та Карпо Соленик.
Объяснение:
Причины носили комплексный характер. И, что самое главное, их ни кто не собирался решать. Прежде всего из-за идеологической косности. Все делали вид, что проблемы государств соцлагеря не касаются.
В первую очередь, это были экономические проблемы, связанные с приостановкой экономического роста в странах соцлагеря - командно-административные методы управления не позволяли насытить рынок и не стимулировали производство.
Результатом стал нарастающий социальный кризис, усугубляющий проблемы в экономике: несуны, "чёрный рынок", коррупция. Это создало самоподдерживающийся разрушительный процесс - социальный кризис порождал новые экономические проблемы, а они усугубляли кризис.
На последних этапах этого процесса, стали проявляться недовольство моноидеологической компартией, и стали формироваться оппозиционные
Объяснение:
