Га́лицьке князі́вство — князівство на території сучасної Галичини з центром у місті Галич, в якому з 1084 року правили князі династії Ростиславичів. Князівство займало північно-східні схили Карпатських гір, верхів'я Дністра, Пруту й Серету, на півдні його територія доходила до Чорного моря й Дунаю.
1199 року Роман Великий об'єднав Галицьке і Волинське князівства в єдину Галицько-Волинську державу, однак із 1204 до 1241 року знову існувало як окреме князівство. З 1241 до 1340-х років було складовою частиною Галицько-Волинської держави.
