Чому Іван Дзюба для свого наукового твору обрав саме таку назву "Інтернаціоналізм чи русифікація" ?

О
Наступним кроком Солона був поділ усього вільного населення Аттики за майновою ознакою на 4 групи.
Становище громадян Аттики відтепер стало визначатися не знатністю походження, а розміром їхнього прибутку. Від нього залежали їхні права й обов'язки.
Громадяни перших двох груп служили в кінноті, зевгіти становили важкоозброєну піхоту. Фети під час війни служили в легкій піхоті або веслували на кораблях.
Зазнало змін управління державою. Найвищим органом влади стали народні збори, у яких брало участь усе чоловіче населення Аттики віком старше ніж 20 років. На народних зборах розглядали найважливіші державні питання: ухвалювали закони, обирали посадових осіб. На державні посади могли обиратися лише представники перших трьох груп- Фети ж мали право лише голосувати на народних зборах. Для кращої роботи зборів було створено Ралу чотирьохсот (від кожного розряду по 100 представників). Вона мала готувати справи для обговорення на народних зборах.
За ареопагом залишалися досить широкі повноваження, зокрема розгляд тяжких злочинів. Голосування за смертними вироками відбувалося вночі, щоб зберегти таємницю. Кожний опускав в урну камінець. Білий - прощення, а чорний - смерть. Якщо камінців було порівну, то від міста Афіни додавався один білий камінець. Новим державним органом, запровадженим Солоном, стала рада суддів. Вона обиралася щороку і складалася з 6000 громадян, що досягли 30-літнього віку.
Розв'яжіть хронологічну задачу. Скільки років тому Сопон заклав основи афінськоі демократії? Яке це було століття, яка його половина ?
Поміркуйте, що мав на увазі Плутарх, коментуючи наслідки реформ Солона: «Заможним завдав він чимало шкоди, бо скасував усі борги, але ще більше обурювалися бідні, бо Сопон не поділив землю, як вони цього воліли».
3. Чим уславили свої імена Пісістрат та Клісфен?
Хоч якими помітними були зміни, започатковані реформами Солона, вони не похитнули могутності знаті. Незабаром Пісістрат проголосив себе захисником демократії та прав бідних громадян і встановив в Афінах тиранію. Пісістрат роздавав землі біднякам, але запровадив для всіх податок, який становив десяту частину врожаю, чим збагатив державну скарбницю. Щоб праця селян Аттики давала більше прибутків, їм було наказано замість пшениці розводити виноградники й маслини. Було вжито заходів для розвитку торгівлі з багатими причорноморськими колоніями.
Розширювали й вирівнювали вузькі криві вулиці міста. Було споруджено водогін, який забезпечив Афіни водою, а стічні труби до позбутися нечистот. За з різних міст архітектори, скульптори й живописці споруджували й прикрашали храми. Було збудовано храм Афіни на Акрополі. За велінням Пісістрата було записано поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея».
У 510 р. до н. є. тиранію в Афінах було повалено. Відбулися народні збори, які надали право провести нову реформу Клісфену. Цю реформу було проведено в 507 р. до н. є. Країну поділили на 10 областей, кожна - з трьох частин (рівнинної, узбережної та гірської).
Замість Ради чотирьохсот було впроваджено Ралу п'ятисот, яка складалася з представників кожної області. Було створено нові урядові органи -колегії: одна з них відала податками, а друга -збройними силами (колегія стратегів). До них на один рік обирали по 10 громадян.
Для боротьби з тиранією та задля збереження демократії Клїсфен запровадив остракізм - голосування на народних зборах черепками з видряпаним іменем людини, яку громадяни вважали небезпечною для держави.
За правління Клісфена було завершено побудову Афінської держави на демократичних засадах. Чому Пісістраіа називають тираном? Чи був Пісістрат жорстоким тираном? Що він зробив для Афін? Чому з ім'ям Клісфена пов'язують завершення армування Афінської держави?
Роздивіться карту на с 123. Де розташовані грецькі області Лаконіка та Мессенія?
4. Як виникла Спарта? Хто і як здійснював у ній державне управління?
У 9 ст. до н. є. на півострові Пелопоннес в області Лаконіка дорійці заснували кілька поселень. Згодом вони остаточно підкорили місцеві ахейські племена. У 7 ст. до н. є. дорійці приєднали до своїх володінь сусідню область Мессенію. Під час двох Мессенських війн і склалося державне утворення, що дістало назву Лакедемон (Спарта).
Підкорене населення за чисельністю в 5-6 разів було більшим за спартанську громаду, тому основним завданням дорінців-спартіатів було збереження панування. Давньогрецькі історики та письменники віддають славу творця спартанських законів легендарному  мудрецю танських законів легендарному мудрецю Лікургові. За законами Лікурга спартанський полії: очолювала рада старійшин Із 28 осіб віком понад 60 років. До складу ради належали також двоє царів віком понад ЗО років, які командували армією. Царська влада в Спарті була спадковою, а старійшин вибирали на народних зборах із числа знаті. Рішення старійшин затверджували на народних зборах. Народ міг лише схвалювати або відхиляти пропозиції старійшин і царів. У випадку, якщо народ прийме неправильне рішення, рада старійшин і царі могли відхилити його та розпустити народні збори. 

В первые годы советской власти внешнеполитическая стратегия государства основывалась на идее неизбежной мировой революции. Однако надежды большевиков на мировую коммунистическую революцию не оправдались. После окончания Первой мировой войны европейские государства приступили к решению своих внутренних проблем. Увеличение производства и демократизация внутренней политики привели к улучшению положения западноевропейского пролетариата. Рабочее и социал-демократическое движение пошло на убыль.

С 1923 г. призывы к мировой революции утратили актуальность, и перед советским руководством встала задача нормализации отношений со странами Запада.

Приход большевиков к власти был воспринят негативно ведущими государствами Европы. Кроме политических разногласий между Советской Россией и зарубежными странами, были и экономические противоречия.

В 1922 г. в Генуе (Италия) проходила международная экономическая конференция. В ней приняли участие 29 стран: РСФСР, Великобритания, Франция, Италия, Бельгия, Япония, Германия и др. Западные державы потребовали уплаты советским правительством всех долгов царского и Временного правительств, возвращения иностранцам национализированной собственности или возмещения нанесенного ущерба. В ответ советская сторона потребовала от Запада возмещение ущерба, причиненного Советской России интервенцией. Представители Антанты отказались признать советские претензии, ссылаясь на отсутствие финансовых документов, оформленных согласно международному праву. Конференция закончилась безрезультатно.

В ходе работы Генуэзской конференции в предместье Генуи Рапалло был подписан договор между Советской Россией и Германией. Раппальский договор предусматривал восстановление дипломатических отношений между РСФСР и Германией, взаимный отказ от возмещения военных расходов и убытков.

В 1924 г. были установлены дипломатические отношения с Великобританией, Италией, Норвегией, Австрией, Швецией, Грецией, Данией, Францией, в 1925 г. — с Японией.

В 20-е гг. США оставались единственной великой державой, не признавшей СССР. Тем не менее в 1931 г. Советский Союз занимал первое место по импорту машин и оборудования из США.

В 20-е гг. ХХ г. СССР проводил активную политику в отношении Китая, который рассматривался как союзник против Японии. Когда в 1927 г. начался конфликт между Гоминьданом и компартией Китая, переросший в гражданскую войну, отношения СССР с национальным правительством Китая ухудшились.

В 1926 г. был подписан договор о нейтралитете и ненападении с Афганистаном, в 1927 г. — торговый договор с Турцией, договор о нейтралитете и торговых соглашениях с Ираном.

В 1928-1933 гг. наиболее успешно складывались отношения СССР и Германии, особенно в области экономического сотрудничества. В 1929-1930 гг. Советский Союз и Великобритания успешно развивали внешнеэкономические связи. В 1930-1931 гг. обострились советско-французские отношения. Французское правительство утверждало, что Москва использовала официальные представительства для руководства коммунистами и оказания им финансовой В 1932 г. СССР заключил договоры о ненападении с Францией, Финляндией, Латвией, Эстонией.

На Дальнем Востоке в 1928-1933 гг. Советский Союз участвовал в нескольких вооруженных конфликтах с Китаем. По территории Северной Маньчжурии проходила Китайско-Восточная железная дорога (КВЖД), которая по соглашению 1924 г. принадлежала на равных правах СССР и Китаю. К концу 20-х гг. китайская администрация дороги была отстранена от управления, и КВЖД почти полностью превратилась в советское предприятие. В 1929 г. к власти в Китае пришло правительство Чан Кайши, которое стало объединять Китай, что и спровоцировало советско-китайский вооруженный конфликт. Улучшению советско-китайских отношений японская агрессия в Маньчжурии (1931-1932 гг.). Отношения между СССР и Японией осложнились.

В 1937 г. Япония начала крупномасштабную агрессию против Китая. В результате боевых действий японская армия захватила основные промышленные и сельскохозяйственные районы Китая. Ухудшение положения Китайской Республики усилило ее контакты с СССР. В 1937 г. СССР заключил с Китаем договор о ненападении. Сразу же после этого Советский Союз начал военные поставки в Китай. В боях на стороне китайской армии участвовали советские инструкторы и летчики. В июле — августе 1938 г. на советско-маньчжурской границе в районе озера Хасан и в августе 1939 г. на маньчжурско-монгольской границе в районе реки Халхин-Гол происходили военные столкновения между частями Красной Армии и японской Квантунской армией. Ни одной из сторон не удалось добиться существенного преимущества, хотя Красная Армия в обоих случаях значительно улучшила свое положение на границе.