Вірш викликав неоднозначну реакцію громадськості. З одного боку, Кіплінгу було пред'явлено звинувачення в зневажливому ставленні до неєвропейських народів, в зображенні їх як недорозвинених, небезпечних, таких, що вимагають постійного контролю та до з боку «білих націй». У зв'язку з цим текст часто розглядався як расистський та проєвропейський-шовіністичний, як прикриття для проведення колонізаторської політики, в першу чергу Великою Британією, виправдовуючи її завоювання в Азії та в Африці гуманістичними міркуваннями. Ряд сучасників Кіплінга, наприклад Марк Твен, гостро критикували його позицію, позначену у вірші «Тягар Білих».
З іншого боку, у своєму не менше відомому вірші «Балада про Захід та Схід» Кіплінг показує себе тонким психологом і знавцем особливостей та проблематики складних взаємин культур Європи та Сходу, побудованих на абсолютно різних ідеологічних та світоглядних фундаментах. У цьому аспекті «Тягар Білих» розглядається також як спроба автора пробити глуху стіну нерозуміння, знайти спільну мову між різними расами та культурами, нехай і з погляду європейця-колонізатора. Під час оцінювання особистої позиції Кіплінга не можна не враховувати і той факт, що сам поет народився, виріс та прожив значну частину свого життя в колоніях, прекрасно знав і любив Схід і його мешканців (особливо Індію)
Просвещением в Европе называется идейное течение среди образованной части населения Европы во второй половине XVII - XVIII вв. Главными идеями Просвещения были:
- Идея гуманизма, естественного права каждого человека на признание ценности его личности, на счастье. Личность ценна независимо от ее происхождения, народности, расы.
- Осуждение социального неравенства людей, эксплуатации человека человеком. Антифеодальные настроения.
- Идея перестройки общества на началах разума и науки. Разум для просветителей - это активное орудие преобразования, а не пассивное вместилище идеально правильных знаний, данных Богом, как рассматривали его классицисты.
- Критика церкви, религиозных запретов и предрассудков, критический пересмотр общепринятых духовных и интеллектуальных ценностей.
- Осуждение политической тирании.
- Идея просвещенного абсолютизма - правители стран должны заботиться о развитии науки и образования среди населения («союз королей и философии»)
Просвещение в литературе сделало бесценный вклад в развитие такого жанра, как роман. Жанры европейского философского романа и драмы основаны именно просветителями. В центре литературных произведений, написанных просветителями - образ интеллектуального героя, часто деятеля искусства или науки, который стремится реформировать мир или борется за достойное место в жизни. Произведения просветителей наполнены пропагандой чтения книг и образования. Герои выражают авторские идеи лучшего устройства общества. Авторы часто приводят объемные рассуждения своих персонажей, их переписку по поводу проблем экономики, эстетики, религии и церкви, политики, педагогики и др.
Выдающиеся представители Просвещения в литературе: Вольтер, Шарль Луи де Монтескье, Дени Дидро, Жан-Жак Руссо, Оливер Голдсмит, Михаил Ломоносов, Григорий2 Сковорода.
К культурным ценностям эпохи Просвещения следует отнести быстрое распространение газет, начало издания журналов и энциклопедий, а также появление общественных клубов, где проходили дебаты по важным общественным вопросам. Это академии, научные общества, масонские ложи, кружки, светские и художественные салоны и кафе.
