США в першій половині XIX ст. Реферат
У першій половині XIX ст. США переживали процес бурхливого розвитку капіталізму. На північному сході країни швидко зростала фабрична промисловість. Та же була сконцентрована більша кількість робітників. Н півночі та заході країни переважало фермерське господарство
Різні шляхи економічного розвитку Півночі і Півдня справили великий вплив на хід історичного розвитку США: буржуазія Півночі і плантатори Півдня у боротьбі за зміцнення своїх економічних позицій привели країну до громадянської війни.
Кінець XVIII - перша половина XIX ст. були часом стрімкої територіальної експансії США. Були приєднані Луїзіана (французьке володіння, що його продав Наполеон І) та придбана в Іспанії Флорида.
США взяли на себе місію вершителя долі усієї Західної півкулі, проголосивши в 1823 р. доктрину Монро. Сутність цієї доктрини полягала в тому, що США виступили проти можливого втручання європейських країн у латиноамериканські справи (після втрати Іспанією усіх колоній у Південній Америці) і в справи Американського континенту загалом. США як найбільша країна Західної півкулі відкрито проголосили своє право на політичне лідерство у цій частині планети
До середини XIX ст. внаслідок війн з індіанцями та з Мексикою територія США збільшилася в 2 рази. США не брали участі в європейських війнах, що давало можливість уникати великих витрат на армію і не зазнавати воєнних спустошень. Швидкому економічному розвитку сприяли і природні умови: м'який клімат, родючість землі, велика кількість лісів, корисних копалин.
Наявність вільних земель на заході США приваблювала переселенців із Європи. Серед іммігрантів було чимало кваліфікованих ремісників і робітників.
У 1800-1850 рр. населення США збільшилося більш ніж у 4 рази - з 5,3 млн. до 23 млн. осіб. Землі, що належали індіанським племенам, вважалися власністю держави, їх продавали білим переселенцям. Індіанців винищували або відтісняли все далі на захід.
Значение первобытной культуры для человечества
Истоки и корни нашей культуры находятся в первобытности. Первобытность – детство человечества. Большая часть истории человечества приходится на период первобытности.
Мы ничего не знаем о душе человека, кт жил 20000 лет тому назад. Но знаем, что на протяжении известной нам истории человечества человек не изменился существенным образом ни по своим биологическим и психофизическим свойствам, ни по своим первичным неосознанным импульсам (ведь с тех пор лишь около 100 поколений).
Нет окончательного и достоверного представления о времени и причинах перехода человека умелого к человеку разумному, равно как и об отправной точке его эволюции. Очевидно лишь, что человек в своем биологическом и социальном развитии долгий и весьма извилистый путь. В недоступных нашему определению временах и эпохах происходило расселение людей на Земном шаре. Оно шло внутри органических площадей, было бесконечно разбросанным, но вместе с тем носило всеобъемлюще единый характер.
Наши предки в самый отдаленный из доступных нам периодов предстают перед нами группами, вокруг огня. Использование огня и орудий явл-ся существенным фактором в превращении человека в человека. Ясперс сказал об этом так: «Живое существо, не имеющее ни того, ни другого, мы вряд ли сочли бы человеком».
