релігієзнавстві під "язичництвом" розуміють різноманітні релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття ними вищих релігійних форм (як правило, світових релігій). Найчастіше цим поняттям позначають вірування тих народів, що не мали власних держав, а, створивши їх, одразу прийняли одну із світових релігій, минаючи стадію тривалого розвитку власно національно-державної релігії. Тому хронологічні рамки слов’янського язичництва надзвичайно широкі - своїми коренями воно сягає в кам’яний вік, а його пережитки можуть зберігатися до ХІХ - початку ХХ ст.
Язичництво давніх слов’ян саме по собі не є унікальним явищем у світовій історії релігій, це - слов’янський варіант загальнолюдського язичницького масиву, однак варіант неповторний. Цю неповторність язичництву давніх слов’ян додає перетинання в ньому кількох відносно самостійних релігійних шарів, на основі яких воно, власне кажучи, і сформувалося.
Відповідь:
Великий скіфський філософ Аристокл (Платон) вважав, що світом мають керувати філософи. Такої само думки дотримувався видатний китайський філософ Конфуцій, ідеї якого вже 2,5 тисячі років поспіль визначають розвиток китайської цивілізації...
Конфуцій походив із знатного роду Кун. Його предок за вірну службу імператору отримав у нагороду невеличке князівство Сун і відповідний аристократичний титул.
Проте з часом рід збіднів і був змушений переселитися до князівства Лу. Саме там у середині VІ століття до н. е. і народився Конфуцій, якого самі китайці називають Кун Фу-Цзи. Його батьком був 63-річний чиновник князівства Лу — Шу Лянхе, а матір’ю — 17-річна наложниця Ян Чженцзай.
Відносини між матір’ю Конфуція і двома старшими дружинами були дуже складні. Тому після смерті батька Конфуція його матері довелося разом із малолітнім сином повернутися на свою батьківщину — до міста Цюйфу, де й нині розташовані дім Конфуція, його храм та родинне кладовище.
Пояснення:
