Раньше раб не считался личностью. Он не имел семьи; И даже если у него были дети они рассматривались как собственность хозяина. Раба могли убить, избить, казнить или перепродать.
Лишь позднее право рабовладельца убивать раба было ограничено законом. Но всё равно убийца мог вернуться обратно, принеся искупительную жертву и выплатив пострадавшему рабовладельцу «цену крови».
Когда произвол хозяина становился невыносимым, раб мог воспользоваться «правом убежища». Пока раб находился в храме (например) , он считался неприкосновенным. раб, прибегнувший к покровительству божества, уже не возвращался прежнему хозяину, а перепродавался в другие руки.
ОН не мог вести самостоятельно никаких дел, если суду нужны были его показания, они давались под пыткой, так как раб, не мог, подобно свободному человеку, давать присягу; Для раба налагаемый судом штраф заменялся бичеванием. Раб, замешанный в убийстве даже как подозреваемый, подвергался смертной казни.
Побои и истязания рабов были обычным явлением. По требованию господина раба заковывали в кандалы, заключали в низкие и узкие темницы.
Но где-то опасаясь восстания с ними обходились гораздо лучше.
Принцип рівності передбачає чотири основні аспекти, які суттєво відрізняються один від одного, хоча і не є незалежними:
Рівна повага в межах певної схеми процесу ухвалення постанов — вимога виявляти рівну повагу до думки кожного;
Об'єктивне ставлення — вимога однакового розгляду однакових випадків.
Рівність розподілу — вимога отримання кожним рівної частки певного блага;
Рівність результату — вимога, згідно з якою індивіди після процедури розподілу повинні опинитися в однакових умовах.
Принцип рівності являє собою діалектичне поєднання концепцій формальної і фактичної (реальної) рівності. Саме це дозволяє забезпечити у праві чесну (справедливу) рівність можливостей як провідну сучасну інтерпретацію ідеї рівності.
Принцип правової рівності може бути описаний за до формули «диференційована рівність з можливостями позитивних дій». Вона виводиться із того, що:
-усі, хто знаходиться в однаковому становищі, мають рівні права, свободи та обов'язки і є рівними перед законом і судом,
але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб з метою компенсації існуючої фактичної нерівності.
Объяснение:
