Демократична революція - це політологічний термін, що позначає революцію, результатами якої стане встановлення демократичного режиму, в знак заміни попереднього недемократичного правління, або в якій революційні зміни відбуваються демократичними засобами, як правило, без використання насильницьких методів та дій.
Так, такого роду революція можлива й в наше сьогодення. Ба більше, наразі, перевагу надають саме новому типу війни «інформаційному» та новим ведення подій – «ненасильницьким», через адвокасі кампанії, пропаганди, лобіювання і так далі. Якщо ж говорити про встановлення демократії, то так. Ми й досі маємо частку країн із авторитарним режимом/диктатурою. Однак їх специфікою є втручання зовнішніх гравців у справи держави, міжусобиці/громадянська війна, поділ на ворогуючі табори. Саме це може спонукати до збройного конфлікту, а не до демократичної революції. Адже немає єдиної національної позиції та ядра у суспільстві, яке буде виступати з єдиною метою не радикальними діями.
Історичними прикладами демократичних революцій є: Оксамитова революція в Чехословаччині (1989), «осінь народів» - повалення комуністичних режимів впродовж 1989-1990, Жасминова революція в Тунісі (2010-2011) та інші.
На протяжении многих лет внешняя политика России в 17 веке подчинялась нескольким ключевым целям. Первые Романовы стремились вернуть как можно больше восточнославянских земель, отнятых Польшей и заполучить выход к Балтике (которую контролировала Швеция). Также именно в этот период начались первые войны против Турции. Это противоборство находилось на начальной стадии и достигло своего апогея уже в следующем столетии. Другими регионами, где Россия стремилась соблюдать свои интересы, были Кавказ и Дальний Восток.
