1822 жылғы реформа 3 сатылы болды

1824 жылғы реформа

Орта жүзде хандық билік жойылды

Әкімшілік билік

Кіші жүзде хандық билік жойылды

 

 

Мәтінмен жұмыс жасау

Хронологиялық тізбектер бойынша өзгерістерді анықтау;

Реформаның мақсатын анықтау;

Реформаның нәтижесіндегі орын алған территориялық өзгерістерді анықтау;

Қазақстанның 1867-1868 жж. реформалар бойынша әкімшілік аумақтық бөліністі картадан анықтау.

1867-1868 жж. реформа бойынша кестені орындау

Реформа

1867-1868 жж.

Өзгерістері

 

Нәтижесі

 

Өзіндік ой-қорытынды

 

Патша өкіметі тарапынан «бөліп алда, билей бер» ұстанымы толықтай жүзеге асты ма? атты тақырыбы бойынша эссе жазу.

​

Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.

Работорговля в Западной Европе существовала на всем протяжении Средних веков, в частности ею занимались скандинавские викинги и итальянские купцы. Генуэзцы и венецианцы, владевшие торговыми факториями на Чёрном и Азовском морях, покупали рабов (славян, тюрок, черкесов) и продавали их в страны Средиземноморья, как мусульманские, так и христианские. Славянские рабы отмечаются в XIV веке в нотариальных актах некоторых итальянских и южнофранцузских городов
Позже, в Западную Европу рабы стали ввозиться прежде всего португальцами из Африки в середине XV века, а с начала XVI века испанцы начали доставлять их в Вест-Индию, португальцы — в Бразилию. В течение XVI—XVII веков торговля рабами составляла королевскую привилегию, передававшуюся частным лицам, большей частью как монополия, с обязательством доставить в колонии определённое количество рабов в определённое время.