Протягом майже всього періоду своєї історії український народ не мав єдиної усталеної назви. Поряд із загальнонародними назвами часто ідентифікація обмежувалася релігійною або регіональною належністю. У цьому немає нічого специфічно українського, адже така сама ситуація з назвами багатьох народів, зокрема, народів Європи.
В джерелах трапляються різні варіанти називання вихідців з України. Переважно, це етноніми, похідні від слова Русь: руси, русини, рускі і т.п. В австрійській Галичині найдовше затрималася назва русини та її латинізована форма “рутени” (Rutheni). В Середньовіччі русинів-українців часом називали “роксоланами”. Вже у XVIII столітті в Російській імперії набувають поширення назви “малоросіяни” та “малороси”. Поряд з цим вживалися назви “славено-роси“, “южнороси” та ін.
Объяснение : це як найменше що могла написати.
Сре́дние века́, или Средневеко́вье, — период истории Европы и Ближнего Востока, следующий после Античности и предшествующий Новому времен. Первоначально деление истории на античную и новую было введено Франческо Петраркой в 1330-х годах — первая была дохристианской, вторая — христианской[2]. Для обозначения периода после конца Античности до Возрождения Петрарка использовал термин «тёмные века»[3]. Современное деление на три периода — Античность, Средние века и Новое время — появилось в работах гуманистов XV века, для которых Средние века казались периодом одичания античного мира, а Новое время — периодом Возрождения. Такая трихотомия стала стандартной в XVII веке после работ Кристофа Келлер
Первым употреблением термина «Средние века» считается ævum medium (с лат. — «средний век») Флавио Бьондо в 1453 году. В XV—XVI веках этот период истории носил и другие названия: media tempestas (с лат. — «среднее время»; с 1469 г.), media antiquitas (с лат. — «средняя античность»; с 1494 г.), medium tempus (с лат. — «среднее время»; с 1531 года), saeculum medium (с лат. — «средний век»; с 1596 года)
