Растительный мир. В условиях Персии распределение растительного покрова зависит от степени увлажнения территории и хозяйственной деятельности человека, особенно земледелия и выпаса скота. Северные наиболее увлажненные склоны Эльбурса до высоты 2500 м покрыты густыми широколиственными лесами с преобладанием дуба, граба, клена, бука, железного дерева, вяза, платана, ясеня, грецкого ореха, сливы. На побережье Каспийского моря местами встречаются перевитые лианами непроходимые субтропические леса.
Северные и центральные районы Загроса, в недалеком занятые дубовыми лесами, в настоящее время в значительной степени уничтожены в ходе интенсивных беспорядочных рубок и из-за неумеренного выпаса овец и коз. Их сменили редкостойные кустарники со значительным участием дуба, роль которого постепенно сокращается по мере продвижения к югу, где выпадает меньше осадков, ксерофильные редколесья из фисташки, алычи, миндаля, а также степная и полупустынная растительность. В остальных горных районах древесная растительность встречается локально в наиболее увлажненных местообитаниях вдоль рек и в межгорных долинах. По долинам рек на юго-западе страны распространена тугайная и болотная растительность. На побережье Персидского залива местами встречаются мангровые заросли.
Степная и пустынная растительность характерна для многих невысоких гор. В степях преобладают многолетние и однолетние злаки, полыни, астрагалы. Нередко степи перемежаются с участками кустарниковых зарослей. В пустынях доминируют саксаул, верблюжья колючка, гребенщик, солянки, аристида.
Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.
Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".
Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.
Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.
Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторами.
