Объяснение:
Республика Молдова и Европейский Союз:эволюция внешней политикиОтношения молодого государства Республика Молдова как с государствами ЕвропейскогоСоюза в отдельности, так и непосредственно с ЕС, на начальном этапе развивались медленно. Этобыло обусловлено тем, что первые 7 лет характеризовались отсутствием с обеих сторон целостнойстратегии развития отношений. Со стороны Молдовы начальный этап самоопределения в пользу ЕСбыл проигран. В отличие от посткоммунистических европейских стран и государств Балтии,которые с самого начала сделали однозначный выбор в пользу ЕС и НАТО, Кишинев не проявил кЕС должного интереса, что было связано с элементарным непониманием роли Европейского Союзав процессах создания единой Европы. ЕС, в свою очередь, поступил аналогично, не проявивсерьезного геополитического интереса к Молдове. Западноевропейские страны, соответственно иЕС, не разработали стратегии применительно к молдавскому государству, разместив его вгеополитическом контексте стран постсоветского пространства. Молдова, как и другиеевропейские государства СНГ, унаследовала юридические рамки отношений между ЕС и СССР –Договор о торговле и сотрудничестве, который предоставлял режим в торговле при условии продолжения политических и экономически реформ.Если в отношении Центрально-европейских государств и стран Балтии была инициированапрограмма PHARE, то в отношении стран СНГ вводится программа технической поддержки(ТАCIS), пользователем которой в 1991 году становится Молдова. Подписание Польшей, Чехией, Словакией, Венгрией, Балтийскими странами соглашений оприсоединении к ЕС стимулировали европейские устремления молдавских властей. В период сноября 1993 года по январь 1994 года имеют место неоднократные обращения руководства страны с начать переговоры по созданию политико-правового механизма отношений с ЕС, подписатьСоглашение о партнерстве и сотрудничестве. В 1994 году 28 ноября в Брюсселе между РеспубликойМолдова и Европейскими сообществами и их государствами-членами (ЕС) было подписаноСоглашение о партнерстве и сотрудничестве (СПС). В связи с тем, что соглашение должно было бытьратифицировано всеми странами ЕС, было подписано временное соглашение (21 декабря 1995 года,вошло в силу 1 мая 1996 года). Парламент Республики Молдова в Декларации о внешней политике(1995 г.) расценивает подписание СПС как первый шаг к европейской интеграции
На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю, Гонконг та Макао, а також Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.
Китай, або Хін[1] (кит. традиц.: 中國; спрощ.: 中国; піньїнь: zhōngguó, чжунго, «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченнюДругої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.
Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світовихполітій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.
Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а у кінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.
