Объяснение:
Деятельность князя Олега (879—912)
Деятельность первых киевских князей была подчинена двум основным целям. Во-первых, они стремились распространить свою власть на все восточнославянские племена. Во-вторых, хотели выгодно продать полученное во время полюдья добро. Для этого необходимо было поддерживать торговые связи с другими странами и расчищать торговые пути от разбойников, грабивших купеческие караваны.
Наиболее привлекательной и доступной для русов была Византийская империя — самое развитое и богатое европейское государство того времени. Поэтому киевские князья совершали военные походы на Константинополь (Царьград), чтобы поддержать или восстановить прерванные торговые связи с Византией.
Первый князь Древнерусского государства Олег постепенно присоединил к Киеву большую часть восточнославянских земель. Под его властью оказался путь «из варяг в греки». В 907 году Олег совершил грандиозный поход на Царьград. В нём участвовало 2 тысячи судов, на которых размещалось 80 тысяч воинов. Византийцы, узнав о приближении русской рати, замкнули гавань Константинополя огромной цепью и укрылись за стенами города.
Тогда Олег повелел вытащить корабли на берег и поставить их на колёса. Попутный ветер погнал парусники русов к стенам византийской столицы. Испуганные греки запросили мира. Князь Олег в знак победы прибил к воротам Царьграда свой щит. Результатом похода стал выгодный для русских купцов торговый договор с Византией, который Олег заключил в 911 году.
Согласно преданию, Олег, которого современники называли Вещим, умер от укуса змеи, выползшей из валявшегося черепа его умершего любимого коня.
Правление Игоря (912-945) и Ольги (945-957).
После смерти Олега киевским князем стал сын Рюрика Игорь. Он начал свою деятельность с возвращения под власть Киева древлян, которые отделились, воспользовавшись смертью Олега.
В 941 году Игорь совершил большой поход на Константинополь. Но он был неудачным. Византийцы сожгли ладьи русов особой горючей смесью — «греческим огнём».
Это поражение не остановило Игоря. В 944 году он вновь пошёл на Византию. Узнав об этом, греки направили к князю посольство с богатыми дарами. Игорь повернул свои дружины назад. Заключённый им в 944 году договор содержал ряд ограничений для русских купцов по сравнению с договорами Олега, но оставался выгодным для них. В этом договоре владения киевского князя впервые были названы Русской землёй.
Пока киевский князь совершал военные походы, дань с русских земель собирал воевода. Но, вернувшись домой, в 945 году Игорь по настоянию дружины сам отправился за данью к древлянам. Древляне не стали перечить князю. Однако по возвращении Игорю показалось, что плата невелика. Князь отпустил большую часть дружины и вернулся к древлянам с новым требованием дани. На этот раз древляне возмутились — ведь князь грубо нарушил договор о полюдье. Древлянское вече решило: «Если повадится волк к овцам, то унесёт всё стадо, пока не убьют его». Древляне перебили княжеских дружинников и жестоко расправились с князем. После смерти Игоря править государством стала его вдова княгиня Ольга.
Київська Русь — середньовічна східноєвропейська монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег із родини легендарного Рюрика, який 882 року заволодів Києвом. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу та прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до тріумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу.
1240 року більшість князівств унаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої орди. Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, проте в XIV столітті ці землі були поглинуті Польським королівством та долучені до Литовсько-Руської держави відповідно