У березні 1190 року війська Фрідріха I Барбаросса переправилися в Азію, рушили на південний-схід і, після страшних втрат, пробилися через усю Малу Азію, але несподівано після переходу через Тавр імператор потонув у річці Салефе. Частина його війська розійшлася, багато загинули, інших герцог Швабії Фрідріх VI привів в Антіохію, а потім до Акри. Кіпр потрапив під владу хрестоносців. Облога Акри йшла погано внаслідок розбрату між французьким і англійським королями, а також між Гі де Лузіньяном і маркграфом Конрадом Монферратським, який заявив по смерті дружини Гі претензії на єрусалимську корону й одружився на Ізабеллі Єрусалимській, сестрі й спадкоємниці померлої СибіллиПісля взяття Акри хрестоносці діяли в'яло й не наважилися рішуче напасти на Єрусалим, хоча й робили слабкі спроби. Нарешті, у вересні 1192 р., було укладене перемир'я із Саладіном: Єрусалим залишився у владі мусульман, християнам було дозволено відвідувати святе місто. Після цього Річард відплив у Європу.Хрестоносці також намагалися взяти під контроль Тір, але були переможені мусульманами. Мешканці Тіру по Захір аль-Дін Атабека, правителя Дамаску, до у захисті свого міста від франків з обіцянкою здати місто йому. Коли франки були переможені, мешканці Тіру не здали місто, а Захір аль-Дін коротко сказав:
Те, що я зробив, я зробив заради Бога і мусульман, а не через бажання золота і королівства.
Человек тоже естествен: во-первых, по своему происхождению, и, во-вторых,
по своей природе, т.е. биологической основе своего существования. Человека
можно рассматривать и как физическое тело и как биологическое существо,
хотя он не сводится к этому.
В настоящее время в науке утвердилось представление, что человек-
биосоциальное существо, соединяющее в себе биологическую и социальную
компоненты. С этим можно согласиться, не забывая: 1)что человека можно
рассматривать и с физической точки зрения и изучать происходящие в нем
химические процессы; 2) что не только человек обладает социальной формой
существования, но и многие животные. Более того, с каждым годом этология
накапливает все больше данных, свидетельствующих о том, что социальное
поведение человека во многом генетически детерминировано.
Еще в античной философии много внимания уделялось определению природы
человека. Киники видели ее в естественном образе жизни и ограничении
желаний и материальных потребностей; Эпикур – в чувствах, общих у человека
и животных; Сенека и стоики – в разуме. В западной философии, особенно в
марксизме, на передний план выдвинулось представление о социальной сущности
человека.
С точки зрения современной науки более точно разделять биологическую
предопределенность существования человека и его родовую (собственно
человеческую) сущность. Поисками границ между биологическими и специфически
человеческим занимается наука, получившая название социобиологии. Эта наука
в применении к изучению человека находится на стыке естественнонаучного и
гуманитарного знания.
Итак, человек как предмет естественнонаучного познания может
рассматриваться в трех аспектах: 1) происхождение; 2) соотношение в нем
естественного и гуманитарного; 3) изучение специфики человека методами
естественнонаучного познания. Первое направление, традиционно называемое
антропологией, изучает: когда, от кого и как произошел человек и чем он
отличается от животных; второе направление – социобиология – изучает
генетическую основу человеческой деятельности и соотношение
физиологического и психического в человеке; к третьему направлению
относится изучение естественнонаучным путем мозга человека, его сознания,
души и т. п.
Объяснение:
