Відповідь:
в. медицини
Пояснення:
1. Розвиток медицини і математики
Значних успіхів було досягнуто в розвиткові анатомії. Почали провадитися систематичні анатомічні розтини, що дало змогу створити нові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб. Італійський медик Андреас Везалій (1514—1564) видав 1543 р. фундаментальну працю “Про будову людського тіла”. Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалій провадив розтини людських трупів, вивчаючи анатомію людини. Після появи його праці за вченим стала стежити інквізиція. Його схопили за брехливим доносом у розтині живої людини та засудили до паломництва в Палестину, під час якого його корабель розбився. Вчений опинився на безлюдному березі, де й помер від голоду. Проте його ім'я залишилося назавжди в історії медицини, як людини, що зруйнувала вікові забобони про побудову людського тіла і створила сучасну анатомію.
Іспанський вчений Мігель Сервет (1511—1553) відкрив кровообіг людини. За сміливість наукових поглядів і незалежність у думках його було спалено в Женеві за наказом Ж. Кальвіна.
Кровообіг людини було підтверджено під час анатомічних досліджень Везалія, а англійський лікар та анатом Вільям Гарвей (1578—1657) завершив вивчення цієї функції, створивши теорію кровообігу людини. Гарвея вважали одним із найосвіченіших людей свого часу, його відкриття стали справжньою революцією в медицині. Згодом Гарвей почав досліджувати, як зароджується людське життя. Сутність своїх дослідів він підсумував у вислові: “Все живе — з яйця”. Медичні світила тогочасної Європи не сприйняли його відкриттів і почали цькувати й висміювати талановитого вченого, але він не здавався. Сучасники зрозуміли й визнали його заслуги лише наприкінці його життя.
Італієць Джироламо Фракасторо (1480—1553) дослідив поширення інфекцій і визначив, які засоби необхідні для боротьби проти інфекційних захворювань. Вчений-аматор Антоні ван Левенгук (1632—1723) винайшов мікроскоп, який дозволив йому зробити чимало важливих відкриттів. Найбільше серед них було зроблено 1674 р., коли він першим дослідив і довів існування мікробів. У краплині води Левенгук відкрив цілий новий світ.
Я думаю, что самое большое сходство между римской и афинской политическими системами заключается в историческом контексте, который подчеркивает эволюцию афинской демократии и Римской республики. В определенной степени кажется, что обе системы были разработаны для решения одинаковых проблем и ответа на один и тот же вопрос, хотя их соответствующие ответы радикально отличались друг от друга.
Следует отметить, что Афины не всегда были демократией. Фактически, Афины ранее имели аристократическую систему и были одним из ряда греческих полисов, которые попали под контроль тиранов - людей, которые смогли захватить контроль над данным полисом. Эта история важна, потому что частью того, что придавало афинской демократии ее радикальный характер, была эта история, потому что она не всегда была демократической и подпадала под влияние сильных людей.
Сходства сводятся к тому, что и там, и там существовали выборные государственные должности, не было долгового рабства, у части населения были конкретные гражданские права (они могли принимать участие в общенародном собрании) и обязанности (должны были служить в армии), правовой статус свободных мужчин или граждан с правовым статусом женщин, мигрантов не сходились.
Различия сводились к тому, что свободные римляне не имели фактической, реальной власти, ведь она была исключительно в руках патрициев, в греческих полисах граждане, действительно, имели власть. В Афинах не было никаких консулов, народных трибун и сената (правда, был ареопаг), армия в Риме должна была осуществлять захватнические действия по отношению к другим государствам, а Афинах армия нужна была для обороны.
