Українські землі у складі Великого князівства Литовського
Утворення Великого князівства Литовського
Литовське князівство утворилося в XIII ст. У XIV ст., за князя Гедиміна (1316-1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда (1340-1377 рр.)
Литва зайняла більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили 9-10 території.
Таке стрімке зростання Литви за рахунок східнослов'янських земель здається парадоксальним і, безумовно, вимагає пояснення. То ж розглянемо причини цього явища.
Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель
Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало початок просуванню литовців на Русь і сприяло їх успіху. Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед Ордою, у протистоянні між цими державами виступало на боці Литви. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви. (Добровільно визнав владу Ольгерда і київський князь Федір у 1362 р.). Історики кваліфікують просування Литви в руські землі не як завоювання, а як "мирне приєднання", як "тиху експансію".
Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючі частини внаслідок феодальних усобиць 1360-1370-х рр.
Однак, Золота Орда на той час залишалася ще досить сильною, і без досягнення політичного компромісу з нею Литва навряд чи змогла б закріпитися на землях Південної Русі. В історичній літературі висловлено гіпотезу про можливість угоди між Ольгердом і татарами у сер. 60-х рр. XIV ст. про збирання данини з окупованих Литвою територій татарами. Саме визнання цієї залежності дало можливість Литві дуже швидко підпорядкувати собі землі Русі.
ответ: 5 апреля 1242 г. на Чудском озере у Вороньего камня состоялась битва русской дружины под предводительством князя Александра Невского с рыцарями Тевтонского ордена. Это сражение вошло в историю под названием «Ледовое побоище».
После поражения в Невской битве в 1240 г. шведы уже не принимали активного участия в выступлениях против Руси, но немецкие рыцари стремились укрепиться на границах Новгородской и Псковской земли. В 1240 г. пали русские крепости Изборск и Псков. Ощутив новую опасность, новгородцы во главе с князем Александром Невским поднялись на борьбу с врагом. В марте 1242 г. Псков был освобождён. Отбив у неприятеля Псков, русское войско двинулось на Изборск. Тем временем разведка выяснила, что противник послал на Изборск незначительные силы, а главные направил к Чудскому озеру.
По подсчётам военных историков на льду Чудского озера собралось 10-12 тыс. рыцарей. У Александра Невского было 15-17 тыс. воинов. Большинство составляли пешие «вои», значительно уступавшие рыцарям в вооружении и боевой выучке.
На рассвете 5 апреля крестоносцы выстроили своё войско треугольником, обращённым острым концом против неприятеля ("свиньёй"). Александр Невский сосредоточил основные силы не в центре ("челе"), как это всегда делали русские войска, а на флангах. Впереди расположился передовой полк из лёгкой конницы, лучников и пращников. Боевой порядок русских был обращён тылом к обрывистому крутому восточному берегу озера, а княжеская конная дружина укрылась в засаде за левым флангом.
При сближении войск русские лучники осыпали рыцарей градом стрел, но закованным в броню рыцарям удалось смять передний полк. «Прорезав» передние войска рыцари упёрлись в обрывистый берег озера и не смогли развить успех операции. Русские войска ударили по «свинье» справа и слева, а в тыл бросилась отборная дружина самого Александра Невского. Как писал летописец: «Бысть ту сеча велика... и не бе видети леду: покрыло все кровию». Сражение продолжалось до позднего вечера. Когда рыцарское войско дрогнуло и обратилось в бегство, русские погнали их к современному мысу Сиговец. Тонкий прибрежный лёд проламывался под конями и тяжеловооружёнными рыцарями.
Непосредственным результатом битвы на Чудском озере стало заключение договора между немцами и Новгородом, согласно которому крестоносцы уходили из всех захваченных ими русских земель.
В истории борьбы с немецкими завоевателями Ледовое побоище является важной датой. Немцы не прекратили свои походы на Русь, но они уже не могли нанести существенного удара по северным землям.
(скопированно с источников)
