Восстание Булавина К.А. представляет собой казацкое восстание, которое также называют бунтом в 1707-1708 годах в Русском царстве. Собственно, К.А. Булавин был лидером восстания.
Объяснение:
Почему восстание произошло? Дело в том, что из-за Северной войны жизнь обычных крестьян ухудшилась, увеличились их повинности и из-за этого крестьяне обратились в бегство на Дон на казачьи земли. Реакцией власти на это был указ о сыске беглых крестьян в донских городках, который Петр 1 издал 6 июля 1707 года.
Долгоруков был ответственным за реализацию этого указа, и потому он отправился в Черкасск, где объявил волю атаману Максимову и начал объезд всего Верхнего Дона. В ходе этого рейда ему удалось вернуть 2 тысячи крестьян, а остальные крестьяне убежали в степи и овраги.
Те убежавшие крестьяне и стали силой Булавина.
По сути, восстание было ответом на попытки власти ограничить казачье самоуправление, а также на принудительное использование людей на строительстве флота, крепостей. Главной целью восстания была независимость Войска Донского.
Но Кондратию Булавину не удалось добиться целей, восстание было подавлено правительственными силами, а 2 сотни участников восстания были кзанены, 8 станиц были полностью стерты с лица земли.
ответ:Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
