Первые германские королевства возникли на руинах Западной Римской империи, которую эти самые германцы и разрушили. В то время власть у германцев принадлежала наиболее удачливому в военном отношении вождю и следовательно обладавшему наиболее сильной дружиной. Именно силой германские правители укрепляли свою власть, проводя значительную часть жизни в военных походах. Им требовались новые земли, новые богатства не только для себя, но и для вознаграждения своих дружинников, которые постепенно обрастали имуществом, богатели и становились знатью, перенимая многие обычаи управления землями свойственные римлянам.
Также использовалась для укрепления власти и церковь, например Оттон, создал целую епископальную систему, и хотя сам с удовольствием пользовался доходами с церковных земель, всемерно расширению этих земель и упрочнению власти церкви.
у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії. Справили значний вплив на хід європейської історії. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів. Первісно сповідували скандинавське язичництво; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів. У вільний від походів час займалися землеробством і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.
