Территориальное ядро — южная часть Балканского полуострова (Балканская, или материковая Греция), острова Эгейского моря и западное побережье Малой Азии.
На северо-западе граничила с Иллирией, на северо-востоке — с Македонией, на западе омывалась Ионическим (Сицилийским), а на востоке — Эгейским и Фракийским морями. Включала три региона — Северную Грецию, Среднюю Грецию и Пелопоннес. Северная Греция горным хребтом Пинд делилась на западную (Эпир) и восточную (Фессалия) части. Средняя Греция отграничивалась от Северной горами Тимфрест и Эта и состояла из десяти областей (с запада на восток): Акарнания, Этолия, Локрида Озольская, Дорида, Фокида, Локрида Эпикнемидская, Локрида Опунтская, Беотия, Мегарида и Аттика. Пелопоннес соединялся с остальной Грецией узким (до 6 км) Коринфским перешейком.
Центральной областью Пелопоннеса была Аркадия, которая граничила на западе с Элидой, на юге с Мессенией и Лаконией, на севере с Ахайей, на востоке с Арголидой, Флиунтией и Сикионией; в крайнем северо-восточном углу полуострова располагалась Коринфия. Островная Греция насчитывала несколько сот островов (самые крупные — Крит и Эвбея), образовывавших три больших архипелага — Киклады на юго-западе Эгейского моря, Спорады в восточной и северной его части и Ионические острова в восточной части Ионического моря. Балканская Греция в основном — гористая страна (её пронизывают с севера на юг два ответвления Динарских Альп) с чрезвычайно изрезанной береговой линией и многочисленными заливами (самые крупные — Амбракийский, Коринфский, Мессенский, Лаконский, Арголидский, Саронический, Малийский и Пагасейский)
.
Объяснение:
Причини укладення унії:
- прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати православних Папі Римському;
- Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що зміцьнює державу, і розцінювала унію як перехідний етап до чистого католицизму;
— православні духовенство і знать намагалися позбавитися нерівноправності з католиками, посилити свої позиції', досягти зближення із західноєвропейською культурою.
Зміст Берестейської унії (1596 р.):
1) православна і католицька церкви об'єдналися в греко-католицьку (уніатську);
2) уніатська церква зберігала православні обряди, церковнослов'янську мову, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духовенства;
3) уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського, учення католицької церкви;
4) уніатське духовенство зрівнювалося в правах із католицьким, звільнювалося від сплати податків;
5) шляхта та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в правах із католиками, набули права обіймати посади в державних і міських урядах. Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської
митрополії, а дві — Перемишльська та Львівська — за сто років по тому. Першим греко-католицьким ми трополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті — Іпатій Потій.
Наслідки укладення Берестейської унії:
— утворилася Українська греко-католицька церква, яка обстоювала національну ідентичність українців і чинила опір покатоличенню;
— почалася боротьба православних із греко-католиками, в українському суспільстві загострилися релігійні суперечності;
— не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів із католиками.
