Складіть структурно-логічну схему "НЕП в УСРР"

​

29 червня 1941 р. з’явилася директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б), відповідно до якої партійні й радянські органи розпочали практичну роботу з формування партизанських загонів. До цієї роботи були залучені й органи НКВС УРСР, у складі яких створювалися спеціальні підрозділи. їхню діяльність координував заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. Основу партизанських загонів складали бійці Червоної армії, що потрапили в оточення.

 

Щоправда, через швидке військ Вермахту створити партизанські загони і мережу радянського підпілля в західному регіоні та правобережних районах України не вдалося. Цьому також сприяло негативне ставлення багатьох громадян України, особливо в Галичині й на Волині, до радянської влади. Тож перші спроби налагодити збройну боротьбу в тилу ворога провалилися.

Партизанський рух розгорнувся в лісових масивах Північної України після налагодження централізованого керівництва. Наприкінці 1941 р. утворилися партизанські загони О. Федорова на Чернігівщині, С. Ковпака та С. Руднєва на Сумщині, О. Сабурова - на території Сумської і Брянської областей. На основі цих загонів згодом було організовано великі партизанські з’єднання. Москва забезпечувала їх зброєю, усім необхідним для бойової, диверсійної та розвідувальної діяльності.

Объяснение:

В первые годы своего правления, в 1767 г. , Екатериной II была созвана Уложенная комиссия.

Целью комиссии была выработка нового Уложения — главного правового документа страны (вместо устаревшего Соборного Уложения 1649 г. , принятого еще при царе Алексее Михайловиче) .

Итоги Уложенной комиссии: Уложенная комиссия у современников, а также большинства историков пользовалась недоброй репутацией. Критики Уложенной комиссии правы в одном — она не выполнила главной своей задачи, не составила нового Уложения. И все же должны быть отмечены три позитивных результата ее деятельности.
На Уложенную комиссию, помимо составления нового Уложения, возлагалась задача выявить «нужды и чувствительные недостатки нашего народа» . Комиссия дала обильный материал для выяснения «нужд» . Наказы депутатам, а также их обсуждение выполнили такую же роль во внутренней политике Екатерины II, какая выпала на долю шляхетских проектов 1730 г. , ставших программой действий правительства Анны Ивановны.
Деятельность Уложенной комиссии распространению в России идей Просвещения. Роль распространителя этих идей, хотела того императрица или нет, выпала на долю ее «Наказа» , который переиздавался 7 раз и который читали в правительственных учреждениях наравне с «Зерцалом правосудия» петровского времени.
Третий итог деятельности Уложенной комиссии состоял в укреплении положения Екатерины на троне — после переворота и гибели супруга она остро нуждалась в опровержении репутации узурпатора власти. Поднесение императрице титула «Матери Отечества» являлось не чем иным, как общественным признанием ее прав на трон.