Згідно з умовами Андрусівського перемир'я:
припинилась польсько-московська війна 1654—1667 років;
встановлювалося перемир'я на 13,5 років;
під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;
в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з
Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;
Київ з околицями на два роки передавався Московському царству, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ
за Московією назавжди;
Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав.
Чимало студентів походили з городян, селян і небагатих рицарів, тому, аби заплатити за навчання і житло, вони змушені були заробляти уроками чи просити милостиню.
Навчання в усіх університетах велося латиною, тому студент міг почати своє навчання в одному університеті, а закінчити його в іншому місті чи в іншій країні. Аби підтримати один одного, студенти різних країн об’єднувалися в земляцтва.
Майже всі паризькі школярі [студенти] займалися виключно тільки тим, щоб учитися й досліджувати щось нове.
Одні навчалися виключно для того, щоб знати, але це тільки цікавість, інші — аби прославитись, але це марнославність; нарешті, дехто вчився, щоб діставати пізніше вигоду, але це користолюбність. Дуже небагато хто з них навчався, щоб здобувати науку або навчати інших.
