Однією із найяскравіших суперечливостей колоніальної політики є нав’язувавння стилю життя аборигенам. Так, справді, однією з цілей колонізації є виховання аборигенів. З одного боку, колонізатори, таким чином, хочуть відкрити так зване «вікно в Європу», додати можливостей, які ми отримуємо від освіти. Однак освіта та моделі життя колонізаторів створює окрему касту людей, які «майже як ми, але ще не зовсім такі». Вони залишаються у своєму середовищі та стають моторошною тінню колонізатора. Ба більше, таким чином стирається автентичність корінного населення: їх традиції та культура.
Ще однією суперечливістю є модернізація колоній. Привнесення ноу-хау, відкриття ресурсної бази і тому подібне – все це сприяло до виснаження ресурсного потенціалу, збіднення корінного населення та погіршення екологічної ситуації. З іншої сторони – це збільшувало кількість робочих місць. А останнє, як очевидно, допомагає збагатитися та жити не на межі зубожіння.
Попри всі суперечності, це частина всесвітньої історії, плоди якої ми можемо бачити й досі. Зокрема, несення метрополіями відповідальності за свої колонії (міграційна криза, яка розпочалася і триває в країнах Європи, зокрема): надання притулку, освіти, роботи та безпеки в цілому.
Петр Великий был полон решимости реформировать внутреннюю структуру России. У него было простое желание подтолкнуть Россию в современную эпоху. В то время как его военные реформы продолжались, он реформировал церковь, образование и сферы экономики России.
С точки зрения Петра одним из бастионов была церковь. В былые годы она была полуавтономной. Для тех, кто верил в королевский абсолютизм, это было неприемлемо. Другой причиной реформы церкви было то, что это было очень богатое заведение, и Петр хотел этого богатства. У церкви было огромное количество земли и крепостных и, как таковая, она могла считаться соперницей царя. После смерти патриарха Адриана в 1700 году, Петр берет контроль над церковным имуществом. В 1721 году церковная иерархия была официально упразднена, а церковь была поставлена под контроль Священного Синода и была полностью связана с государством.
Образование также нужно было модернизировать. Петр хотел современную армию и флот, которых бы боялись по всей Европе. В 1701 году в Москве была основана Школа навигации и математики. В том же году аналогичные школы были созданы для артиллерии и языков. В 1707 году была создана медицинская школа, а в 1712 году - инженерная школа. В провинциях было создано тридцать математических школ. Для образованной общественности в 1703 году была создана газета «Ведомости». Она издавалась государством. Расширение знаний не рассматривалось Петром как угроза; напротив, он полагал, что молодые образованные люди принесли большую пользу развитию России.
Петр также знал, что внутренняя экономика России нуждается в реформировании. Поездки Петра заграницу убедили его, что Россия слишком отстала. Он применял западный меркантилизм для стимулирования сельского хозяйства, промышленности и торговли. Фактически, Петр достиг меньше, чем ему бы хотелось, но он положил начало экономическому росту России, образованию и модернизации в целом.
