Эссе на тему " мировоззрение "
5 класс

На старинном смоленском кладбище в санкт-петербурге, в так называемой лютеранской части, где с xviii века хоронили католиков, лютеран, протестантов и церкви, привлекает внимание усыпальница, при входе справа от главных ворот. дальнейшая судьба адмирала оказалась полной драматизма. он принимал участие в войне 1812 года и, увы, вошёл в военные анналы тем, что возглавлявшаяся им армия упустила отступавшего из россии наполеона. как писал п.бартенев, «случайностью поставлен он начальником сухопутных войск; но призванием его было — море. у преданных старых наших моряков имя его (до позднейшего времени опальное и редко поминаемое) ценится высоко. , что все лучшее заведено в нашем флоте чичаговым». бартенев писал это в 1881 году, публикуя переписку чичагова с с.р.воронцовым уже после того, как уже были частично опубликованы донесения чичагова императору александру i, также по-иному освещавшие события. но каково должно было быть самому чичагову, чьи реформы и борьба с коррупцией и взяточничеством вызывали недовольство и непонимание, чье имя склонялось недоброжелателями, чье положение после 1812 года выглядело столь двусмысленно? в 1814 году он перевез в прах жены и захоронил его рядом с церковью в беддингтоне, где всего 16 лет до этого проходило их венчание. в 1815 году он покинул россию и жил преимущественно во франции. в 1834 году чичагов отказался вернуться, когда николай i призвал домой всех , пребывавших в чужих краях, был лишен пенсии и чинов и окончательно разорвал отношения с россией, приняв гражданство. в течение многих лет он работал над мемуарами, впервые увидевшими свет после его смерти на французском языке в 1855 году и в переводе частично в 1885. сейчас, когда переизданы его «записки», можно смело повторить за п.бартеневым: «чичагов принадлежит к скорбному списку людей, совершивших для отечества несравненно менее того, на что они были способны и к чему были призваны».

Відповідь: Кириило і Мефодій — слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову, брати.

Пояснення: Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827 — 14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (Методій) (мирське ім'я — Михаїл бл. 815 — помер між 6 квітня і 19 квітня 885 року) народились у місті Солунь (тепер Салоніки, Греція) в сім'ї воєначальника. За походженням болгари(за менш популярною версією слов'яномовні греки).

З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов'янську, грецьку, латинську, іврит і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію в Константинопольській вищій школі. В 40-60-х роках 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів. На шляху до хозарів зупинився в місті Херсонесі, в якому знайшов мощі святого папи Климента (помер у 101). Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму.

Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії. Був викладачем у Константинопольській вищій школі. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Методій на за князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство. Пізніше Папа Адріан II дав на це дозвіл, а папа Іван VIII підтвердив його.

Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на церковнослов'янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.

За запровадження слов'янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов'янські церковні книги і проводити богослужіння слов'янською мовою.

Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув'язненні. В 882–884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов'янську мову.