Незважаючи на зовнішньополітичне врегулювання взаємин, уже у 1927 році японці розробили план захоплення Далекого Сходу, частковою реалізацією якого стала окупація Маньчжурії в 1931-1933 роках. Це було пов’язано з тим, що в 1928-1931 роках у країні відбулася заміна цивільного кабінету на військовий, почався процес мілітаризації країни.
У 1932 році завершилась окупація Маньчжурії японськими військами. На окупованій території була створена Маньчжурська держава, яку планувалося використовувати як плацдарм для подальшої агресії проти Монгольської Народної Республіки[джерело?], Республіки Китай і СРСР[джерело?]. З 1931 року армія, а потім і ВМС почали посилено розглядати питання про зміцнення півночі Японії. До 1935 року на острові Шумшу й острові Парамушір Курильської гряди вже були розгорнуті будівельні роботи зі створення нових фортець. У 1936 році японська преса відкрито визнала факт озброєння островів. У Японії неухильно наростало прагнення до захоплення Радянських територій. Для реалізації своїх устремлінь уряд шукав союзника. У 1930-і рр. Японія успішно налагоджувала стосунки з нацистською Німеччиною, підсумком яких став укладений між ними в листопаді 1936 року “Антикомінтернівський пакт 1936”, спрямований у першу чергу проти Радянського Союзу, а пізніше був створений блок “Вісь Рим-Берлін-Токіо”.
Заручившись підтримкою, Японська імперія чекала зручного моменту для нападу на СРСР.
В случае Твери это связано с соперничеством Москвы и Твери за господство в Северо-Восточной Руси, которое находилось на своём пике в период правления Дмитрия Донского. В частности, в 1375 году Дмитрий Донской ходил на Тверь военным походом.
В случае Новгорода это связано с самодостаточностью этого региона. Новгородские земли почти не были затронуты ордынским игом (как и походами Батыя, приведшим к их установлению). Более того, с московским князем Новгород также находился далеко не в дружественных отношениях, о чём свидетельствует поход Дмитрия Донского на Новгород в 1386 году.
