Укажите некоторые последствия Великих географических открытий Были созданы суда нового типа - каравеллы
Европейские купцы сбывали излишки продовольствия в колониях
Европейская колонизация оказала благотворное влияние на развитие народов, проживавших на вновь открытых территориях
Возникали паевые купеческие кампании
Вновь открытые территории становились рынком сбыта готовой продукции
В Европе распространились новые религиозные учения, пришедшие с Востока

І́нки (однина — інка) — панівний рід народу кечуа («Сини Сонця»), що мешкав на території сучасного Перу та деяких інших країн і створив велику централізовану імперію зі столицею у місті Куско в Андах. Історично інками називали лише чоловічу частину роду правителів (жінок з роду називали пальями чи н'юстами, а палью-правительку — койя). Однак на сьогодні в побуті словом «інки» називають усіх підданих Синів Сонця. Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 до 1533 року. У 1533 році останнього правителя інків Атуальпу задушили іспанські загарбники.

Археологічні дослідження показують, що велику кількість цивілізаційних здобутків інки успадкували від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: Моче (або культура Мочика, відома своєю кольоровою керамікою та іригаційними системами), Уарі (або Варі, їхня держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (центр — місто Чимор, характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою), Тіауанако (цивілізація міста Тіауанако з населенням близько 40 000, що розташовувалося на східному березі озера Тітікака), Чачапоя (Воїни Хмар, відомі своєю грізною фортецею Куелап, яку ще називають «Мачу-Пікчу півночі»).

Імперія інків (кеч. Tawantin Suyu Тавантінсу́ю — «Четвірка земель») простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини, а з Куско у чотири сторони виходили чотири дороги і кожну з них іменували згідно з назвою тієї частини імперії, в яку вона вела.

Декларация независимости США 1776 года была создана в результате борьбы против британского колониального правления. К весне 1776 г. большинство американских колоний высказалось за независимость от метрополии.
В июне 1776 г. была образована комиссия для подготовки Декларации независимости, а в июле 1776 г. она была принята на III Континентальном конгрессе.
В основу Декларации независимости были положены идеи Т. Джефферсона, изложенные в Декларации прав Виргинии. Декларация независимости провозгласила образование 13 новых суверенных государств на Атлантическом побережье Северной Америки. Первоначально это были отдельные самостоятельные, не объединенные в федеративный союз штаты. Принятие Декларации независимости стимулировало законодательный процесс в штатах и ускорило принятие ими республиканских конституций, гарантирующих права и свободы граждан. 13 лет спустя, а именно 26 августа 1789 года во Франции Учредительным собранием был принят программный документ революции — Декларация прав человека и гражданина.
Декларация провозглашала принципы демократического государственно-правового строя — народный суверенитет, естественные и неотъемлемые права человека и разделение властей, — а также устанавливала взаимосвязь этих принципов. Оба эти документа, несмотря на то, что были приняты разными нациями в разное время и даже на разных континентах, несомненно, имеют много общих черт. Для того чтобы выявить сходство и различие в этих документах, необходимо рассмотреть их более детально.