Український національно-визвольний рух на території Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
Занепад кріпосницької системи господарювання, активізація колонізаторської політики російського царизму одночасно з іншими чинниками зумовлювали дальший розвиток національного руху в Україні. Його найрадикальніших учасників уже не задовольняли культурно-просвітницькі заходи, що обмежувалися виданням українських книжок і журналів, публікаціями фольклорних записів, професійним вивченням та популяризацією історичних знань. Представники нової хвилі патріотичної української інтелігенції у своїх програмах боротьби проти національного гноблення стали висувати вже й суспільно-політичні вимоги. Головними з них були:
• ліквідація самодержавно-кріпосницьких порядків;
• установлення демократично-республіканської форми правління;
• здобуття державної незалежності України.
Думаю козацькі повстання не потрібні.
1)Армиям Чингисхана и его потомков не было равных во всей Евразии. В эпоху своего владычества монголы не проиграли ни одного крупного сражения. Орды степняков были сокрушить любое, даже многократно превосходящее их по численности войско, какой бы талантливый полководец им не руководил. От Индии до Центральной Европы кровожадным конным лучникам не было равных.
2)Перед наступлением на Мавераннахр монголы стали собирать данные о государстве хорезмшахов и установили дипломатические отношения с Ала ад-дином Мухаммадом. Первое посольство из Хорезма прибыло в резиденцию Чингизхана в 1216 году. Глава посольства Баха ад-дин Рази получил от владыки монголов заверения в вечной дружбе. Чингизхан, считая себя владыкой Востока, а хорезмшаха — владыкой Запада, просил разрешить свободный проезд торговым караванам по территориям обоих государств. Между тем мусульманские торговцы часто были разведчиками у монголов.
Объяснение:
Ну вот только на эти смогла ответить:(
