Отношение к вопросу об Учредительном собрании, возобладавшее в рядах партии большевиков, коренным образом отличалось от того, что пропагандировали меньшевики. Даже в марте 1917 г., когда большевистские организации не провозглашали социалистическую революцию очередной задачей борьбы, не выдвигали лозунга «Вся власть Советам!», большевистская трактовка идеи Учредительного собрания резко отличалась от меньшевистской. Важнейшей причиной этого была неодинаковость оценок перспектив развития революции. Меньшевики признавали Февраль незавершенной революцией, но лидеры оппортунистов отвергали программно-тактические установки, осуществление которых могло повести к подрыву устоев буржуазного строя. Характеристика буржуазии и ее правительства как контрреволюционной силы, поиски путей к созданию Временного революционного правительства или к постепенному расширению полномочий Советов, призывы к явочному решению волновавших народные массы вопросов — эти и другие черты тактики, облегчавшие восприятие курса на социалистическую революцию, были чужды меньшевизму.
Розпад двополюсного світу наприкінці XX
століття і формування дискретно-монополярного світу виявили багато суперечностей між
державами. Політична ейфорія кінця 80-х -
початку 90-х років, породжена ілюзією
значного зменшення військового протистояння, наприкінці 90-х років змінилася станом
невизначеності і нового протистояння
колишніх суперників, а в новій геополітичній
ситуації - "стратегічних партнерів", США та
Росії. В економічному плані світ став
багатополярним, а в політичному -
монополярним.
Існуюча система міжнародної безпеки,
яка сформувалась в умовах двополярного
світу, Потсдамської моделі Європі, в нових
умовах виявилася недостатньо ефективною.
Це підтвердили конфлікти на теренах
колишньої Югославії, на пострадянському на Близькому та Середньому Сході.
Косівська криза показала неефективність
механізмів антикризового регулювання ООН
і ОБСЄ, функції цих організацій фактично
перебрала на себе НАТО. Це поставило на
порядок денний проблему формування нової
системи міжнародної й європейської безпеки,
яка відповідатиме новій геополітичній
ситуації у світі та новій моделі Європи, яка
формується в наш час.
