ответ: Экономическое развитие России - сильного централизованного феодального государства - происходило сложно и многопланово под влиянием противоречивых социально-экономических факторов, а также многообразия естественно-географических особенностей страны.
4.1.МНОГОУКЛАДНОСТЬ ЭКОНОМИКИ
В XVII и большей части XVIII вв. наблюдалось поступательное развитие феодальной формации, что нашло выражение в огромном росте крупного феодального землевладения, увеличении льгот и привилегий дворянского сословия, усилении крепостнической зависимости и эксплуатации крестьян. В 1649 г. на основе Соборного уложения произошло окончательное закрепощение крестьян. Рост поместной системы землевладения еще в XVI в дальнейшему усилению крепостнического гнета.
Если крупные вотчинники, имевшие тысячи крестьян, могли довольствоваться натуральным и денежным оброком, то помещики, владения которых были сравнительно невелики, стремились выжать из зависимых крестьян максимум возможного и потому все шире внедряли барщину - самую тяжелую форму эксплуатации. Развитие товарно-денежных отношений также усилению степени эксплуатации в форме барщины, увеличению натурального и денежного оброка с крестьян. Сверх того, крестьяне несли многочисленные повинности в пользу государства.
Резкое усиление крепостнического гнета вызвало обострение классовой борьбы в стране. Массовой формой сопротивления крестьян крепостническому гнету стало бегство их на окраины страны. На Левобережной Украине началась крестьянская война под руководством Ивана Болотникова (1606-1607), на Дону - крестьянская война под предводительством Степана Разина (1670-1671), охватившая большую часть страны. Из-за боязни крестьянских восстаний все большее значение приобретала тенденция к единству класса феодалов, несмотря на то, что внутриклассовая борьба между вотчинниками и помещиками еще продолжалась.
Объяснение:
Внутрішня політика Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм) — місце поховання
Вів боротьбу з феодальними міжусобицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та Чернігово-Сіверського і Київського князів не допустити зміцнення влади Данила Романовича і брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.
Винятково здібний правитель; об'єднав на певний час західноукраїнські землі. Реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство.
Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холму.
Для зміцнення міжнародного авторитету держави 1246 року заснував у Галичі церковну православну митрополію, що перебрала на себе функції загальноруської. Митрополитом було призначено одного з подвижників князя — печатника Кирила.
1264 року король занедужав і помер у Холмі, де був похований у церкві святої Богородиці, яку збудували за його життя. Літописець, оплакуючи його смерть, назвав його «другим по Соломоні».
Зміцнення великокняжої влади у Волинсько-Галицкому князівстві за часів Данила було тимчасовим явищем. За правління його наступників відновилися тенденції до феодальної роздрібленості, які провокувала боярська верхівка.
Галицько-Волинська держава, проіснувавши понад століття, поширила свою владу на більшість земель нинішньої України. Грушевський вважав це державне утворення найбезпосереднішим спадкоємцем Київської Русі. Своїм успіхам і життєздатності воно завдячувало видатній особистості короля Данила. Після падіння ГВК правонаступниками Київської Русі заявили себе Велике князівство Литовське, а потім і Московська держава
Объяснение:
