Украї́нське націона́льне відродження — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод[1][2].
Унаслідок завоювань Ассирія перетворилася на імперію. Засновником Ассирійської імперії вважають ассирійського царя Тіглатпаласара III (745—727 pp. до н. е.). Свої завойовницькі походи він розпочав війною з Урарту, згодом захопив Сирію, потім Фінікію, частину Мідії. У 729 р. до н. є. приєднав Вавилонське царство. Відтоді Ассирії належали всі землі «від Верхнього моря, де сідає сонце, до Нижнього моря, де сонце сходить», тобто від Середземного моря до Перської затоки. Тож ассирійський цар став володарем усієї Західної Азії. Не відставав від попередників і Ашшурбаніпал (669—629 pp. до и. е.). Цей цар заснував у Ніневії найбільшу бібліотеку. Знайдено, зокрема, 25 тис. табличок з давніми текстами. Та ні знання, ні мудрість не пом'якшили вдачу Ашшурбаніпала. Він продовжив завоювання.
