За правління Івана Грозного почали скликати Земські собори, укладений Судебник 1550 року. Проведені реформи суду та управління, зокрема впроваджені елементи самоврядування на місцевому рівні (губна, земська і інші реформи). Після зради князя Курбського, запроваджена опричнина. При Іванові IV вперше встановлені торговельні зв'язки з Англією (1553)[10] та Голландією, заснована перша друкарня у Москві. Підкорені Казанське (1552) та Астраханське (1556) ханства. У 1558—1583 роках велася Лівонська війна за вихід до Балтійського моря і вперта боротьба проти протекторату кримського хана Девлет I Ґерая. Після перемоги у Молодинській битві (1572) Московська держава укріпила за собою права на Казанське та Астраханське ханства, а також розпочала приєднання Сибірського ханства (1581).
Рим имел свободу рук в Италии, а Карфаген - в Африке, Испании и на островах Корсика, Сардиния и Сицилия. Последний остров распложен таким образом, что и Рим, и Карфаген стали рассматривать его как зону своих непосредственных интересов. За обладание Сицилией и шире - за политическую и экономическую гегемонию в Западном Средиземноморье велась Первая Пуническая война (264 - 241 гг. до н.э.). По сути, победа римлян в этой войне предопределила неизбежность их успеха и во Второй Пунической войне (218 - 201 гг. до н.э.), где яблоком раздора стала Испания (или как тогда ее называли, Кельтиберия).
Собственно говоря, территория и стала причиной.
