Члени громади зобов'язані були мирно вирішувати взаємні суперечки, допомагати один одному при обороні або в нападі. Подібна громада мала центр, який служив місцем спільних зборів і свят, проведення суду, розміщення громадських святинь. Громадяни або інакше, "Списоносці" (quirites), бо тільки вони мали право і обов'язок носити зброю, становили народні збори, спочатку називалося куріатними коміціями (comitia curiata) - сходками по куріях (піклуванням). Збори скликалися царем як правило два рази на рік, а понад те, коли він вважав це за потрібне.
Після того як в 380 р. імператор Феодосій заборонив на території Римської імперіівсе язичницькі культи, діяльність християнських місіонерів в німецьких землях помітно активізувалася. Встановлено, що між V і X ст. більшість населення Європи прийняло християнство. Найчастіше звернення будь-якого варварського народу в християнство починалося з Хрещення короля, наприклад якого слідувала його дружина, а потім і все плем'я. Іноді християнство насаджувалося дуже жорстокими методами. Так, Карл Великий, воюючи з німецьким племенем саксів, після одного з битв на р. Везер наказав стратити 4,5 тис. язичників. Однак сам обряд хрещення ще не робив германців християнами в повному сенсі цього слова, оскільки набагато складніше було християнізувати свідомість
