Грюнвальдська битва та її значення в тому, що просування Тевтонського ордену на схід, з метою поневолення слов’ян, було зупинено, а сам орден прийшов в упадок і, з рештою, розвалився.
Союз Королівства Польського і Великого князівства Литовського під проводом короля Владислава II Ягайла і великого князя литовського Вітовта здобув вирішальну перемогу над військом Тевтонського ордена під керівництвом великого магістра Ульріха фон Юнгінгена.
Більшість лицарів ордена було вбито або взято в полон. Незважаючи на поразку хрестоносці змогли витримати двомісячну облогу своєї столиці Мальборк і зазнали лише мінімальні територіальні втрати в результаті Торуньського миру 1411 року.
Територіальні суперечки тривали до укладення Мельнського миру 1422 року. Тим не менш, Тевтонський орден так і не зміг оправитися від поразки, а фінансовий тягар репарацій і жорсткі внутрішні конфлікти привели до економічного спаду.
Грюнвальдська битва перерозподілила баланс сил у Східній Європі і ознаменувала схід польсько-литовського союзу до рівня домінуючої військово-політичної сили в регіоні.
Грюнвальдська битва була однією з найбільших битв середньовічної Європи і є однією з найважливіших перемог в історії Польщі та Литви. Битву оточували романтичні легенди і націоналістична пропаганда, які перетворили її на символ боротьби проти загарбників і джерело національної гордості.
Протягом XX століття битва використовувалося нацистською і радянською пропагандою, перехід до її наукового вивчення гається лише в останні десятиліття.
