Положительные и отрицательные черты развития внутренней экономики России в эпоху дворцовых переворотов Так как задание лёгкое даю мало

Велике переселення народів — умовна назва в сучасній історіографії руху племен і народів Європи у 4-7 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії (Imperium Romanum) в 375 році.

Велике переселення народів

Місце розташування

континентальна Європа

Категорія мап на Вікісховищі

d

CMNS: Велике переселення народів у Вікісховищі

Переселення хорватів на Балкани, 620 рік

Міграція народів в II—V століттях.

Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Територія нинішньої України, включно західні терени склавінів, на якій мешкали анти увійшла до гунського союзу. Безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Західної Римської імперії.

У широкому сенсі Велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. Наслідком Великого переселення племен стало виникнення на теренах Європи нових народів і нових держав.

На территории Ахтынского, Докузпаринского, Магарамкентского, Сулейман-Стальского и отчасти Хивского и Курахского районов Дагестана, заселенных лезгинами, выявлено около 130 археологических памятников. Не все они хорошо изучены. Это, прежде всего, неисследованные курганы, поселения и могильники, сведения о которых дошли до нас из разных источников или документов, составленных на основании сведений местных жителей. Памятники каменного века и энеолита здесь вовсе не открыты, что свидетельствует о слабой изученности территории.

До известной степени определенно к эпохе ранней бронзы мы относим 6 памятников, к эпохе средней бронзы -1, поздней бронзе - 3, к эпохе раннего железа - 10, к албанскому времени - 14, к раннему средневековью -16, к развитому средневековью - 47 и к позднему средневековью - 5. Из всех этих памятников более или менее удовлетворительно изучены не более десятка. Но они являются компонентами археологических культур Дагестана разных эпох. Поэтому по памятникам других районов Дагестана мы можем составить более полное представление об истории Южного Дагестана с древнейших времен до времени широкого применения письменности.