Конспект по истории 5 класс §19.Персидская держава в западной азии

В целом, правление Флавиев оказалось переломной эпохой для развития имперских и монархических тенденций принципата за счет полисных и республиканских элементов. Во всех сферах государственного управления, имеющих отношение к развитию Римской империи как целостного, стабильного, унифицированного организма под контролем сильной центральной власти, политика Флавиев была очень последовательной и весьма эффективной. Правление Ве Тита и Домициана подготовило расцвет римской державы в эпоху Антонинов, и во многом успех Флавиев определялся их принадлежностью к той силе в политической элите, для которой главными были интересы единого государства, охватывающего весь известный римлянам мир. Однако в сфере построения взаимоотношений с различными слоями населения и особенно с сенаторским сословием, теоретическим партнером принцепсов в управлении государством, где фактор личного поведения императора был чрезвычайно важен, правление Флавиев оказалось контрастным. Принципат Ве и Тита был временем выработки баланса в отношениях между сенатом и принцепсом. Основами этого баланса были, с одной стороны, расширение сенаторского сословия за счет выходцев из провинций, с другой - отказ императоров от широкомасштабного террора против сената, а результатом - постепенное нивелирование традиционного конфликта, существовавшего во взаимоотношениях императорской власти и республиканской аристократии. Правление Домициана, напротив, было временем экзальтации абсолютной власти принцепса и целенаправленных репрессий против любого проявления недовольства и независимости сената, что, впрочем, хотя и более жестко, но не менее эффективно расчищало путь тому новому стилю отношений между императором и сенатом последующей эпохи, при котором дуализм власти был формальным и целиком контролировался монархом.

1)Хун Сюцюань

2)повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін.

3) Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити дипломатичні відносини з країною, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Сімода і Хако-дате.

4) "реставрація Мейдзі"

5) з режимом Імператора

6)Текст Конституції простий, не чіткий і ситуативний, що давало змогу японському уряду трактувати його на власний розсуд залежно від обставин. Японська Конституція поєднувала ліберально-демократичні цінності з абсолютною владою монарха, але також містила оригінальні положення про божественність природи Імператорської влади, що надавало основному закону Японії відтінку теократичності.

Серед демократичних нововведень Конституції було скликання Парламенту для контролю уряду, введення системи міністрів-радників для запобігання монаршому авторитаризму, проголошення незалежності судової влади і визначення базових прав громадян.

Носієм суверенітету Японії і наглядачем, що мав право управління усіма сферами життя країни, проголошувався Імператор Японії. Розпорядження видані ним мали силу закону без ухвали Парламенту. При Імператорі встановлювалися дорадчі органи Таємна Рада та Палата аристократії, члени яких брали участь у вирішенні політичних питань, але знаходилися поза контролем громадян Японії. Управління військом також перебувало у формальній компетенції Імператора, але фактично було незалежним.

7)будь-якими засобами припинити напади на іноземних місіонерів, розправи з китайцями - послідовниками християнського вчення, знищення християнських храмів, залізниць, телеграфних ліній

8)Засновано нову державу, з обранням імператором Хун Сюцюаня. Землю забирали в поміщиків і розподіляли за кількістю їдоків. Зменшення податків з селян і орендної плати, скасовано боргові зобов'язання бідняків, а багатіїв обкладено даниною. Проголошення рівності чоловіків та жінок. Скасовано катування. Запровадження відкритого суду

Объяснение: