У чому особливості козацьких літописів як історико-літературних творів? Хто були їхні автори?
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості.
Объяснение:
На протяжении бронзового века происходило формирование, развитие и смена ряда металлургических провинций; выделяют ранний, средний и поздний этапы бронзового века. переход от медного века к бронзовому веку связывают с распадом -карпатской металлургической провинции (первая половина четвертого тысячелетия до н.э.) и формированием около 35-33 веков до н.э. циркумпонтийской металлургической провинции, которая доминировала на протяжении раннего и среднего бронзового века. южнее центрального складчатого горного пояса в евразии (от альпов до алтая) в бронзовом веке сформировались общества со сложной социальной структурой, хозяйством, основанном на земледелии в комплексе со скотоводством, , письменностью, государствами. севернее, в степных регионах евразии преобладали общества скотоводов-кочевников. в среднем бронзовом веке (26-19 века до н.э.) территория распространения металла значительно расширилась на север. начало позднего бронзового века связывают с распадом циркумпонтийской металлургической провинции на рубеже третьего и второго тысячелетий до н.э. на ее месте сформировались новые металлургические провинции. наиболее крупной из них была евразийская степная металлургическая провинция. к ней с юга примыкала относительно небольшая, но отличающаяся богатством и разнообразием изделий, характером сплавов, кавказская металлургическая провинция. на среднем востоке сложилась ирано-афганская металлургическая провинция. обширную территорию от саян и алтая до индокитая занимала восточно-азиатская металлургическая провинция. средиземноморская металлургическая провинция существенно отличалась от расположенной к северу от нее европейской металлургической провинции производственными приемами и формами изделий. в 13-12 веках до н.э. произошла так называемая катастрофа бронзового века, когда распались или видоизменились культуры на огромном пространстве от атлантического океана до тихого океана. в течение ряда столетий до 10-8 веков до н. э. осуществлялись переселения народов, начался переход к раннему железному веку. дольше всего в европе бронзовый век сохранялся у кельтских племен на побережье атлантического океана.
Объяснение:
