Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.
Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.
Водночас у Москві були готові надати до Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.
Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.
Переяславська рада у 1654 році лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.
Але лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.
ответ: Иван Серко (ок. 1610-1680) родился на Виннитчине в семье мелкого украинского шляхтича. Источники свидетельствуют об участии И. Серко в Национально-освободительной войне. Не менее 15 раз его избирали кошевым атаманом на Запорожье. Он провел свыше 60 битв против войск Османской империи, Крымского ханства и ногайских орд и ни разу не потерпел поражения. Переписывался с гетманами Украины, монархами Речи Посполитой, Крыма и Турции.
Проводя многочисленные военные операции против Турции и Крыма, И. Серко никогда не отрицал возможности мирного решения проблем межгосударственных отношений. Источники свидетельствуют о гибкой дипломатической деятельности кошевого атамана, лично переписывавшегося с влиятельнейшими политиками.
Походы во главе с Иваном Серко. И. Серко завоевал славу непобедимого полководца. Считалось, что никто лучше не может противостоять турецко-татарским нападениям. Не случайно, когда в 1672 г. его по наговору недоброжелателей бросили в тюрьму и отправили в Сибирь, о его освобождении хлопотал сам польский король Ян III Собеский.
И. Серко еще при жизни стал героем многих легенд. Традиция связывает с именем И. Серко написание легендарного письма турецкому султану Мухаммеду IV.
