6. Батыр – предводитель рода Тама в XVI веке: А) Есет
В) Малайсары
C) Тайлак
D) Наурызбай
E) Райымбек

Кчислу важнейших дел петра iii относятся тайной канцелярии (канцелярия тайных розыскных дел; манифест от 16 февраля 1762 года вскоре после переворота государственный деятель н. и. панин предложил создать императорский совет: 6 или 8 высших сановников правят совместно с монархом (как кондиции 1730 г.) . екатерина отвергла этот проект. по другому проекту панина был преобразован сенат — 15 дек. 1763 г. он был разделён на 6 департаментов, возглавляемых обер-прокурорами, во главе становился генерал-прокурор. каждый департамент имел определённые полномочия. общие полномочия сената были сокращены, в частности, он лишился законодательной инициативы и стал органом контроля за деятельностью государственного аппарата и высшей судебной инстанцией. центр законотворческой деятельности переместился непосредственно к екатерине и её кабинету со статс-секретарями. уложенная комиссия предпринята попытка созыва уложенной комиссии, которая бы систематизировала законы. основная цель — выяснение народных нужд для проведения всесторонних реформ. 14 дек. 1766 г. екатерина ii опубликовала манифест о созыве комиссии и указы о порядке выборов в депутаты. дворянам разрешено избирать одного депутата от уезда, горожанам — одного депутата от города. в комиссии приняло участие более 600 депутатов, 33 % из них было избрано от дворянства, 36 % — от горожан, куда также входили и дворяне, 20 % — от сельского населения (государственных крестьян) . интересы православного духовенства представлял депутат от синода. в качестве руководящего документа комиссии 1767 года императрица подготовила «наказ» — теоретическое обоснование просвещённого абсолютизма. по мнению в. а. томсинова, екатерина ii уже как автор «наказа …» может быть причислена к плеяде российских правоведов второй половины xviii века.   первое заседание прошло в грановитой палате в москве. из-за консерватизма депутатов комиссию пришлось распустить.

Політична структура Великої Британії заснована на принципі федеративної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.

Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).

Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не гається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.

Объяснение: