Используя текст, выполните задания. Свержение царизма в результате Февральской буржуазно-демок¬ратической революции в 1917 г., в корне изменило расстановку политических сил в России. Восставшие рабочие, солдаты, крестьяне создали свои органы власти—Советы. Буржуазия и обуржуазившиеся помещики, воспользовавшись победой революции, захватили власть в свои руки и образовали Временное правительство и его органы на местах, в том числе в национальных окраинах.

В Казахстане, чтобы удержать господство и придать «демократи¬ческий вид» отдельным государственным и правительственным уч¬реждениям, Временное правительство видоизменило их названия, существенно не меняя социально-экономическую и национальную политику государства и поставило во главе областей и уездов комис¬саров из числа бывших царских чиновников, принадлежащих к пар¬тии кадетов и эсеров, а также отдельных представителей националь¬но-либеральной казахской интеллигенции (А. Букейханов, М. Тынышпаев, А. Беремжанов и др.).Лидер казахской национальной интеллигенции А. Букейханов, находившийся в момент победы Февральской революции в Минске, выступил с обращением к «Казахам — свободным гражданам обнов¬ленной России». В нем, в частности, говорилось: «...Необходимо казахам организоваться для поддержки нового строя и нового прави¬тельства. Нужно работать в контакте со всеми национальностями, поддерживавшими новый строй. Наш лозунг — единение и справед¬ливость.

А) Оцените политическую обстановку в Казахстане после революции 1917 г. В России

Б) Проанализируйте деятельность лидеров казахской интеллигенции

В) Опишите обращение А.Букейханова к казахскому народу​

Повесть посвящена прославлению победы русских войск над монголо-татарскими полчищами. Фактический материал автор черпал из летописной повести, а литературным образцом ему служило «Слово о полку Игореве» – он использовал поэтический план и художественные приемы «Слова» . В повести сопоставляются события и настоящего. В этом проявляется, по словам Д. С. Лихачева, пафос исторического замысла. Борьба с половцами здесь осмысливается как борьба за национальную независимость.

В «Задонщине» выражено поэтическое отношение автора к событиям Куликовской битвы. Его рассказ, как и в «Слове о полку Игореве» , переносится из одного места в другое: из Москвы на Куликовское поле, снова в Москву, в Новгород, опять на Куликово поле. Настоящее переплетается с воспоминаниями о Сам автор охарактеризовал свое произведение как «жалость и похвалу великому князю Дмитрию Ивановичу» . «Жалость» — это плач по погибшим. «Похвала» — слава мужеству и воинской доблести русских, считает один из современных ученых.

Объяснение:

Важкий плуг (V ст.)

В первинному варіанті плуг розрізає землю, ведучи борозну спеціальним ножем-леміхом, причому величина скиби регулюється вагою плугу, який хлібороб може легко підняти руками.

Такий легкий плуг був дуже крихким, тому виявився негодящим для твердої землі в Північній Європі.

Новий плуг був з колесами, що дозволяло зробити його істотно важчим, а виготовляти з металу.

Важкі плуги дозволили вирощувати більше їжі, а це привело до збільшення населення біля 600 року нашої ери.

2. Приливні млини (VII ст.)

Приливні млини — це особливий вид водяних млинів, які використовують енергію припливів. Гребля зі шлюзом зводиться на шляху припливної хвилі, або ж використовується штучний резервуар в затоплюваному гирлі річки. Коли надходить приплив, вода потрапляє до млинового ставка через спеціальні ворітця, які закриває своєю хвилею приплив, коли починає спадати.

Коли рівень води достатній, воду починають потроху звільняти, і вона крутить водяне колесо. Найстаріші з відомих млинів датовані 787 роком. Перш за все це млин монастиря Нендрам на острові Стренгфорд в Північній Ірландії. Його жорна мають 830 міліметрів в діаметрі, а горизонтальне колесо може створювати тиск 7/9ГПк. Знайдено і залишки більш старого млина — припускають, що він міг бути збудований аж в 619 році.

3. Пісочний годинник (IX ст.)

Оскільки пісочний годинник — один з важливих пристроїв для обліку часу в морі, то припускають, що вони могли використовуватись приблизно з 11 століття та доповнювати магнітний компас, таким чином допомагаючи навігації. Тим не менше, візуальних доказів його існування не було знайдено аж до 14 століття, коли пісочний годинник з'явився в картинах Амброзіо Лоренцетті в 1328 році. Більш ранні письмові спогади — це якраз корабельні щоденники. А з 15 століття пісочні годинники дуже широко використовують — на морі, в церкві, в виробництві, навіть в кулінарії.

Це був перший надійний, багаторазовий та точний прилад вимірювання часу. Під час подорожі Фердинанда Магелана довкола світу в його флоті на один корабель мало бути 18 пісочних годинників . Була навіть спеціальна людина, яка перевертала годинники та занотовувала час для бортового щоденника. Полудень був дуже важливим часом для перевірки точності навігації, бо він не залежав від пісочного годинника, а лише від часу, коли сонце піднімалося у зеніт.

4. Доменна піч (XII ст.)

Найстаріша з відомих доменних печей на Заході була збудована в Дюрстелі в Швейцарії, в Маркіші, Зауерленд, Німеччина, а також в Лапутані в Швеції, де доменник комплекс активно використовувався між 1150 та 1350 роками. В Нораскозі в шведському окрузі Ярнбоз було знайдено залишки доменних печей, збудованих навіть раніше, можливо, біля 1100 року.

Технологію було докладно описано в Генеральному уставі цистерціанських ченців, включаючи і те, як була влаштована піч. Цистерціанці були відомі як чудові металурги. Згідно Джейн Гімпель, вони мали високий рівень промислових технологій: “Кожен монастир мав своєрідну фабрику, часто більшу за площею, ніж монастирська церква, причому деякі механізми рухалися силою води”. Залізну руду ченцям часто дарували як пожертву, а залізо вони вже виплавляли самі, так що часто лишався надлишок на продаж. Цистерціанці були найбільшими виробниками заліза в Шампані, Франція, з середини 13 по 17 століття, а багатий на фосфати шлак з печей вони використовували як добриво.