Все Персидские завоевания, нужно сделать таблицу и в ней указать : дату, само событие и итог. ​

В первую очередь я бы сказал, что они в основном брали количеством и хорошей организацией войск. Войны монголов были сплоченной армией, в этом заключается одна из причин. Противники монгол(Китай, Иран и др. Средняя Азия), если вспомнить, были в состоянии раздробленности и имели плохую подготовку.  Но завоевывая новые территории, монголы захватывали не только новые земли, но и разработки оружия, новые чертежи и т.д. Если я не ошибаюсь, чертежи катапульты монголы добыли у китайцев, это оружие существенно в дальнейших сражениях монгол.  Вспоминая время сражения монгол с Русью. Русь изначальна была в невыгодном положении, т.к тогда шла война княжеств и конкуренция между ними. Вместо того, чтобы объединиться, они начали распри между собой. Даже во время боя князи больше беспокоились о праве командовать, чем о самой битве. Не удивительно, что Русь проиграла монголам. 

Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.