Україна мала тісні зв'язки з культурами російського, білоруського, болгарського і сербського народів. Наприкінці XV ст. великий вплив на їх розвиток спричинило виникнення у Кракові та Чорногорії східнослов'янського друкування кирилицею.
У 1491 р. у Краківській друкарні було надруковано "Октоїх", "Часослов", а в 1495 р. у Чорногорії - "Псалтир". Ці книги поширилися в Україні. На початку XVI ст. видавничу діяльність розпочав білоруський учений-гуманіст Франциск Скорина. Протягом 1517-1518 рр. у Празі кирилицею він видав кілька частин Біблії, а в 1525 р. у Вільно - "Апостол". У 1577 р. князь К. Острозький заснував друкарню в Острозі.
У XV ст. в Україні в царині освіти ще зберігалися давні традиції. Початкові школи існували при великих церквах і монастирях у містах, а також у деяких садибах магнатів. Вчителями в основному були дяки, які навчали читати, писати та церковного співу.
Вихідці з України навчалися в багатьох європейських університетах, зокрема в Болонському, Краківському та Празькому. У Сорбонні імена студентів-українців, а також бакалаврів і магістрів зустрічаються вже у другій половині XIV ст., а в середині XV ст. Сорбонна мала кількох докторів-українців. Ті, хто здобув освіту за кордоном, повернувшись в Україну, поширювали тут передові ідеї гуманізму, зокрема вчення Яна Гуса. Дехто залишався працювати на чужині.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. у Європі знали про наукову роботу Юрія Дрогобича (Котермака) у Болонському університеті, Павла Русина - в Краківському. У 1481 р. Юрій Дрогобич був обраний ректором Болонського університету. Він написав низку наукових праць з філософії, медицини, астрономії.
Кінець XIV ст. позначений змінами, що відбуваються й у народній творчості. Обрядова поезія істотно звільняється від культових елементів. Український народ створює прислів'я, приказки, казки, легенди. Починаючи з XV ст. зароджується епічна поезія - українські пісні й думи. Виконували їх народні співці - кобзарі. В основному ці твори відбивали історичну тематику, прославляли героїв. Найвідомішою є "Дума про козака Голоту".
В Україні й далі розвивається літописання. Цікаві історичні відомості містилися в "Короткому Київському літописі", датованому ХІV - ХV ст., а також у так званих литовських літописах. Поширення дістали й церковно-літературні твори: послання, житія святих. Особливо багато таких описів з'явилося в Києво-Печерській лаврі.

Поряд із церковною розвивалася й світська література, зокрема збірник "Ізмарагд" на морально-побутові теми, збірник повістей "Александрія" про Олександра Македонського, повісті про Троянську війну.
З'являються нові елементи в архітектурі. Будуються муровані замки з вежами, ровами, мостами (у Луцьку, Кременці, Хотині). Під впливом західної архітектури почали споруджувати безбанні храми. Було збудовано багато монастирів: Києво-Печерський, Дерманський, Унівський, Троїцький. Головними замовниками стають шляхта, міські та сільські громади, чиї естетичні вподобання впливали на архітектуру.
До найкращих зразків живопису цього періоду належать сюжети-композиції "Різдво Христове" і "Успіння Богородиці" у Кирилівській церкві в Києві (XIV ст.), малювання Онуфріївської церкви в селі Лаврове (XII ст.) і Вірменського собору у Львові (ХІV - ХV ст.). Дістали поширення ікони, намальовані на дошках. Серед іконописців вирізняється Петро Ратенський, який намалював ікону "Богородиця" у Володимиро-Волинському соборі й Петрівську ікону в Успенському соборі в Москві.
Подальшого розвитку набули також хоровий спів, танцювальні жанри інструментальної музики (гопак, козачок), музичний і танцювальний фольклор, гра на бандурі.
Объяснение:
Қордай көтерілісі – 1931 ж. Қордай ауданында болған кеңес өкіметінің ұжымдастыру саясатына қарсы бағытталған көтерілісі 1931 ж. қыркүйекте осында уәкіл болып келген О.Жандосовтың Голощекинге және Қордай ауданындағы партия комитетінің хатшысы Харитоновқа жазған хатында 12 қыркүйекте Қордай ауданынының Ұмтыл ауданындағы көтеріліс кеңінен айтылған. Оған 200-дей адам қатысқан. Олардың қатарында коммунистер мен комсомол мүшелері де болған. Көтеріліс кезінде осындағы аудан партия комитетінің астық дайындауға байланысты жүрген уәкілі З.Айтековті көтерілісшілер атып өлтірген. Көтерілісті бастаушылар Қордай ауданындағы көрші Оян және Алға аудандарының және Шу ауданындағы Жыланкөз ауданының шаруаларының қолдауына сүйенеміз деп дәмеленеді және оларға шабармандар да жібереді. Бірақ бәрі керісінше болып Алға ауданының белсенділері ұйымдастырған коммунистік отряд көтерілісті келіп басты. Көтеріліс басшылары Ырғайты тауында жасырынып жүрген басқа шаруаларға барып қосылды. Көтерілісшілердің бұл топтары желтоқсанға дейін жортуылдап, Қызыл Армияның тұрақты бөлімдерімен және коммунистік отрядтармен бірнеше рет шайқасқан, қарулы қақтығыстарға барған. Алғашқы ұрыста көтерілісшілерден 4 адам өліп, ал жазалаушылардан 2 коммунистік отряд мүшелері жараланған. Қоңыртөбе деген жердегі қақтығыста Қордай ауданының ОГПУ басқармасы уәкілінің көмекшісі Файызов қаза болған. Көтерілісшілер кеңес әскерлерінің тегеурінді шабуылдарынан кейін қолға түсіп, кеңестік қуғын-сүргінді бастан кешті. .[1]
Торғай Көтерілісі– Торғай қазақтарының 1916 жылғы ұлт-азаттық көтерілісі. Оған Амангелді Иманов пен Әбдіғапар Жанбосынұлы басшылық жасады. Көтеріліске 1916 жылғы Ресей патшасының жарлығы себеп болды. Көтерілісшілер Торғай қ-н қоршап, жазалаушы әскерлерге бірнеше рет күйре
