Древнегреческая колонизация Северного Причерноморья — часть, одно из основных направлений процесса общегреческого колонизационного движения VIII—VI веков до н. э. (Великой греческой колонизации). Временны́е рамки древнегреческой колонизации Северного Причерноморья — середина VII—V век до н. э. Проходила в несколько этапов и на нескольких направлениях: западном (Нижнее Побужье и Нижнее Приднепровье, Западный и Юго-Западный Крым) и восточном (оба берега Керченского пролива, побережье Кавказа и Приазовья). В ходе колонизации было основано несколько десятков полисов и посёлков, среди которых самыми крупными были Пантикапей, Ольвия, Херсонес Таврический, Фанагория, Тира, Нимфей, Гермонасса.
Объяснение:
чтобы туда попасть в нынешнее Приазовье, древним грекам необходимо было пройти Керченский пролив, при этом в то время уровень Мирового океана был значительно ниже — как отмечает археолог Павел Ларенок «Азовского моря, каким мы его видим сейчас, не существовало. Достоверно известно, что его уровень был на несколько метров ниже. У Геродота нет упоминания о море, он называет этот водоём «Меотидским болотом», «скифскими прудами»[2][3].
Прелімінаріі світу були укладені раніше, 26 лютого 1871 року, в Версалі. Згідно 7 статті цього прелімінарного трактату, переговори про остаточне світі мали вестися в Брюсселі; вони і були там початі, але перервані і потім відновлені у Франкфурті. З боку Німеччини їх вели князь Бісмарк і граф Арнім, з боку французької республіки - Жюль Фавр, міністр фінансів Огюст Пуйе-Керт (фр.) Рос. і Ежен Гулар (фр.) рос ..
Загалом, Франкфуртський мир представляв лише підтвердження версальського прелімінарного світу, з більш детальною розробкою окремого; Франція поступалася Німеччині Ельзас (крім території Бельфор) і Лотарингію (з правом для місцевих жителів зберегти французьке підданство і переселитися до Франції на умови відповідного сповіщення влади до 1 жовтня 1872 року); зобов'язувалася сплатити золотом або рівноцінними золоту пруськими, англійськими, бельгійськими та т. д. паперами 5 мільярдів франків контрибуції, з яких 500 млн через 30 днів після ратифікації світу, 1 мільярд - в поточному році, 500 млн - в 1872 році, інші три мільярди - не пізніше 1874 роки (зі сплатою поточних відсотків); потім були визначені подробиці щодо передачі архівів, залізниць і т. д.
